Про ChatGPT і “віру, як зерно гірчичне”

Люди люблять нові забавки. От і тепер масово кинулися спілкуватись із ботом ChatGPT. Одні просять описати себе й тішаться тим, що машинний інтелект приписує їм якісь неправдиві, але приємні характеристики. Інші замовляють розповідь про місця свого дитинства й самозадоволено зазначають, що вони знають більше і краще, ніж робот. Журналісти одного з українських інтернет-сайтів запитали в нього, чи існує Бог. Відповідь прогнозовано була розумнішою від запитання. А чого б тут ще сподіватися? Не важко ж здогадатися, що цю новітню забавку безплатно підкинули людським масам зовсім не для того, аби вони пізнали щось незвідане, а для того, щоб втягнути їх у гру, з якої людина не має шансів вийти переможцем.

Ця гра ставатиме для людини все захопливішою і приємнішою. І легшою — особливо для осіб, схильних до інтелектуального лінивства. Адже не потрібно буде нічого запам’ятовувати чи записувати, порівнювати чи аналізувати тощо. ШІ все зробить замість них. “Штучний інтелект — це в майбутньому автономна система, яка дозволить людині вирішувати надскладні когнітивні (розумові) завдання, самостійно оброблятиме великі бази даних, з якими не зможе впоратися сумарно весь людський інтелект”, — пишуть редактори сайту “Главком”. Ну і зрозуміло, що коли ШІ буде думати замість людини, то й рішення ухвалюватиме без неї. Зрештою, багатьом людям подобається, коли замість них усе робить хтось, нехай і робот.

Відомий словенський інтелектуал, психоаналітик і марксист Славой Жижек окреслює це так: “Нові чат-боти забезпечать багатьом самотнім (і не тільки) людям безконечні вечірні теревені про фільми, книги, приготування їжі чи політику. Вдаючись до моєї старої метафори — людям буде подано алгоритмічну версію безкофеїнової кави чи коли без цукру: приязний сусід без «трупів у шафі»; «інший», який просто пристосовується до твоїх потреб. Виникне структура фетишистського витіснення: «Я чудово знаю, що не розмовляю зі справжньою людиною, але почуваюся так, наче розмовляю — і то без ризику, який це переважно супроводжує»”.

Під “ризиком” тут, мабуть, розуміється спонтанність і емоційність, властиві кожній живій людині, а отже, і непередбачуваність. Так, із чат-ботом така загроза зникає. Він мусить бути передбачуваним і приязним для особи, щоб затягнути її в цю гру якнайглибше. Так глибоко, щоб людина майже без опору перейшла на новий рівень, що його пропонують інші сфери штучного розуму. Наприклад, на рівень психічного й біологічного вдосконалення. Усе заради порятунку людства. На думку професора Массачусетського технологічного інституту Макса Теґмарка, нас очікує технологічна стадія — “Життя 3.0”. Це коли людина за допомогою ШІ зможе вдосконалювати свої біологічні та технічні можливості.

Тобто створена в лабораторіях їжа усуне загрозу голоду на планеті; замінені на робота робітники чи й нинішні безробітні зможуть розвивати свої творчі здібності; роздруковані на 3D-принтері внутрішні органи переможуть невиліковні хвороби, забезпечать життя без болю і майже “безсмертя”. Тому чимало вчених вважають, що розвиток ШІ — це новий етап людської еволюції.

Славой Жижек своєю чергою називає це “постлюдською дійсністю”, оскільки зараз наш людський світогляд визначають три взаємопов’язані речі: людяність, природність і божественність. “Наша ідентичність як людей може існувати лише на тлі незбагненної природи. Але якщо з’явиться можливість повної маніпуляції життям за посередництвом технологій, то воно втратить свій «природний»  характер. Повністю контрольована екзистенція є позбавленою значення, не кажучи вже про випадковість і здивування”, — пише Жижек. Погоджуюсь: усуваючи зі свого життя спонтанність, емоційність, непередбачуваність, ми втрачаємо головні ознаки своєї людяності.

І тоді, підсумовує лівий інтелектуал і марксист, коли людина стане різновидом homo deus і навчиться творити “надприродні” властивості, то зникне й поняття Бога, адже поширене досі розуміння “бога” має сенс лише з огляду на людську смертність, минущість. “Що ж нам залишиться? Чи будемо вшановувати створений нами ШІ?” — запитує Жижек.

Й отут виникає запитання про “віру, як зерно гірчичне…”, яка згадується в Євангелії від Луки. Чи віримо ми, що ШІ переможе Бога? Зрозуміло, що це запитання не хвилює атеїстів, оскільки вони переконані, що після смерті їх просто закопають у землю, там їх з’їдять хробачки — і  finita la commedia. Гірше тим, хто вірить у релігійні доктрини про рай і пекло, вічне життя, самсару, карму тощо. Або ж слідкує за науковими відкриттями вчених, що виявили в тілесній людській оболонці невмирущі мікрочастинки, які до того ж зберігають і забирають із собою в “засвіти” купу інформації, накопиченої впродовж усього людського життя і, можливо, не одного.

Як людина, що належить до категорії тих, хто вірить і слідкує, я іноді думаю: а що, коли й смерть не врятує мене від загроз ШІ, якщо в наступному втіленні доведеться опинитися на не якійсь віддаленій чудовій планеті, а в полоні вже остаточно розвинутої цифрової диктатури? І тоді мені залишається надія тільки на Творця всіх світів, на перемогу божественного розуму як над людським, так і над штучним.

Одне з найкращих формулювань цієї надії дав понад сто років тому Моріс Метерлінк у своїй книзі “Розум квітів”. Есе про безсмертя він завершує так: “Скажімо собі, що серед різних можливостей, які ще містить у собі світ, однією з найлегших до реалізації, найімовірніших, найскромніших і найпростіших є здатність до осягнення знання вищого, ширшого, досконалішого, довговічнішого, а також більш певного від того, яким нас наділила наявна, теперішня наша свідомість. Прийнявши таку здатність як факт, а це справа дуже неважка, ми відразу зауважимо, що питання нашого безсмертя принципово вирішилося само собою. Йдеться лише про те, щоб ухопити чи передбачити, яким саме методом треба скористатися і як розпізнати в актуальних наших обставинах ту частину інтелектуальних і моральних здобутків, яка перейде до вічного й універсального життя”.

Ну, власне, ми ніби й знаємо, що нічого матеріального не заберемо з собою «на той світ», а також нематеріального, але «штучного», як то почесті, титули, звання тощо. А бот ChatGPT, наскільки б він не вдосконалився, залишиться творінням людських рук і голів. Тому і він чесно відповів на запитання українських журналістів: “Як мовна модель штучного інтелекту, я не можу дати остаточної відповіді на те, існує Бог чи ні.… Зрештою, кожна людина має сформувати власну думку про існування Бога”. Тобто коротко кажучи: “Коли б ви мали віру, як зерно гірчичне…”