Про майбутнє

Про майбутнє

Україною проповзає війна. Знову відбувається те, що наша земля бачила впродовж п’яти останніх тисячоліть. Зі Сходу рушила чергова войовнича орда. Останній із довгого ланцюга кровожерних і травмованих у дитинстві ханів на двадцять третьому році свого правління кидає у вогонь мурашву з нижчих каст і периферійних племен. Те, що мурашва їде на броньованих машинах, а не на конях, майже нічого не змінює. Це в Другій світовій броньований носій давав своїм “вершникам” бодай якусь перевагу. За доби “джавелінів” і “панцерфаустів” багатошарова танкова броня така сама непевна, як і шкіряний панцир із бронзовими бляхами.

Знову, як і за забутої доби “людей колісниць”, вільні народи не питають себе, де зупиниться орда. Кров предків підказує не згірше за ворожок: зупиниться там, де її зупинять. Адже сучасний хан нічим не відрізняється від тих, які кермували озброєною мурашвою в першому тисячолітті нашої ери. Якби серед сучасників Аттіли або Тугоркана були психіатри, вони б також почали сперечатися про діагноз кочового царика. Одні казали б, що він есенціальний психопат, інші шукали б у його важкому юртовому (давньогопницькому) дитинстві якусь непозбувну травму.

Зрозуміло, що з погляду тих, кому ввижається ядерний “гриб” над карпатськими верховинами, запитання про тип і стадію психопатії хана є важливими. Ба більше, десь вони мають рацію. Бо треба знати, з ким маєш справу й чого саме від нього чекати. Проте з того ракурсу, що дає змогу охоплювати віки, і це відходить на другий план. А на першому залишається запитання “Чи маємо ми нині справу зі справжнім (глибинним) континентальним історичним зламом?” Правильна відповідь має дати правдиве бачення нашого майбутнього.

Для правильної відповіді треба розглянути три базові сценарії, за якими можуть розгортатися події тотальної української війни 2022 року.

Перший сценарій оптимістичний. Згідно з ним, ще трохи – й ординська військова логістика почне поступово, проте невідворотно розвалюватися. Київ і Харків звільнять від облоги. Залишки проріджених батальйонних груп, відстрілюючись, відповзуть до російських кордонів і намагатимуться зберегти дві ракові пухлини на Сході України та, якщо можливо, Каховський плацдарм для забезпечення Криму водою. Білоруський васал підібгає хвоста й затаїться серед лісів, оточивши себе зенітними комплексами і вірними (поки що) спецпризначенцями. А хан заявить, що він потужно й на довгі віки оборонив любі пухлини, і влаштує у своєму юрті святковий салют.

Другий сценарій поміркований. Війна триватиме тижні, а може, і місяці. Хан назбирає великі резерви, вперто лізтиме на захід і просунеться углиб наших земель. Спротив українського війська буде твердішати, Європа залишиться надійним ресурсним тилом і забезпечить спочатку ефективну оборону, а відтак і контрнаступ. Перемовини та короткочасні “технічні” перемир’я чергуватимуться з новими загостреннями бойових дій. Оскаженілий хан віддаватиме щораз безглуздіші накази, внутрішній спротив його ідіотизмові зростатиме щодня. Тому падатиме боєздатність орди. А в її тилах усе більш відчутними та дестабілізаційнимиставатимуть санкції. Час працюватиме на українців. Проте все це супроводжуватиметься страшними руйнуваннями нашої інфраструктури. Зрештою, Китаю набридне континентальний хаос, Сі візьме обіс…аного хана за шкірку та посадить його за короткий і справжній стіл перемовин, без ультиматумів і ялових мединських.

Є і третій сценарій – песимістичний, згідно з яким врешті-решт, після багатьох кривавих баталій, спрацює ресурсна перевага орди, до якої долучиться мінський самозванець. Наші війська змушені будуть залишити великі міста на Сході й Півдні й із важкими боями відступлять на Захід, де закріпляться під егідою ЄС. На захоплених ордою територіях хан встановить військово-терористичний режим, а на чолі своїх нових бантустанів для сміху поставить Януковича й Царьова з Кивою. До того ж жодних приємних бонусів гнила ординська економіка не дістане. А утримання окупаційних військ та адміністрації бантустанів вигребе з ханської скарбниці останні мільярди.

І навіть песимістичний сценарій не означає досягнення ордою міцної домінантної позиції. Адже зруйнування України не дасть хану жодної реальної вигоди. Реалізація кожного з трьох сценаріїв, а також можливих проміжних, означатиме гарантоване вичерпання “ординського міфу”.

Усі побачили ту реальність, яку так довго ховали під постмодерними декораціями, побудованими у 90-х роках. Побачили, що всі розповіді про успішне поховання червоної “імперії зла” були лише спробою прикрити “договірняки” й поділ грошей між старими західними елітами та ординськими паханами. Власне, усі воєнні злочини хана за два десятиліття його правління прикривалися заради цих “договірняків”. Хан думав, що так триватиме вічно. Але прорахувався. Хиже імперське рило вилізло з діри в декораціях. Вилізло так, що всі його побачили і всіх від нього знудило.

“Боже! Та це ж новий Гітлер!” – заволали ті, хто ще вчора за малу частку підмальовував декорації з гаслом “Зрозуміти Путіна”.

Гіпермодерний дискурс, як відомо, загалом не підтримує декорацій і “договірняків” дискурсу постмодерного. Зате радісно й ентузіастично вітає жорсткий “санкційний драйв” супроти тих, кого глобальна думка солідарно визнає чортами.

Разом із декорацією ординської “керованої демократії” впали інші драні запони. Виявилося, що могутня ординська армія, якою лякали світ, на рівні простого солдата залишилася військовим колгоспом радянського взірця. Виявилося, що золотовалютні запаси Орди не такі неозорі, як про це розповідали “об’єктивні” фінансові аналітики. А ще виявилося, що за правильної мотивації західні корпорації здатні корелювати свою волю до прибутку з моральними імперативами класичної демократії.

Чи достатньо цих відкриттів для континентального історичного зламу? Залежить від того, що відбудеться найближчими тижнями. Якщо орда зазнає поразки, майбутнє зробить крок нам назустріч. І ми зі світової промзони рушимо до світового середмістя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Спіралі історії Магічний бік війни