By Вивчення давньої ДНК, що збереглася в зубному камені неандертальців з Бельгії й Іспанії, дозволило уточнити дані про спосіб життя вимерлих родичів Homo sapiens. У ДНК зубного каменя бельгійських неандертальців виявили ДНК носорога і дикої вівці. Іспанські неандертальці, мабуть, були схильні до вегетаріанства.
Що ширший набір доступних методів, то повнішими і достовірнішими – але при цьому і складнішими і більш неоднозначними – стають наші уявлення про спосіб життя стародавніх людей. Ще недавно вважали, що неандертальці харчувалися майже виключно м’ясом. На це вказували і археологія, і результати ізотопного аналізу. На цій підставі висувалися гіпотези про роль вузької харчової спеціалізації в вимиранні неандертальців. Але потім з’ясувалося, що неандертальці не ігнорували їжу рослинного походження.
У статті, опублікованій на сайті журналу Nature, великий міжнародний колектив палеогенетиків відзвітував про результати застосування нового методу вивчення дієти неандертальців. Метод заснований на метагеномному аналізі древньої ДНК із зубного каменю. Авторам вдалося виділити фрагменти ДНК з зубного каменю двох неандертальців з печери Спі в Бельгії і двох їхніх родичів з печери Ель-Сідрон в Іспанії. Для порівняння використовувалися результати метагеномного аналізу зубного каменю шимпанзе, сучасної людини і декількох доісторичних сапієнсів: мисливців-збирачів, землеробів і скотарів.
З’ясувалося, що в раціон бельгійського неандертальця, який жив в холодному тундростепі, входили шерстисті носороги, а також дикі вівці (муфлони). Крім того, знайдено ДНК і їстівного гриба-гнойовика. Як підтверджують інші види аналізу, неандертальці печери Спі регулярно вживали у їжу гриби.
У неандертальців з Ель-Сідрон, що жили в лісовій зоні з більш м’яким кліматом, в зубному камені не вдалося виявити ДНК тварин. Зате з’ясувалося, що в їхній раціон входили кедрові горішки, злаки і знову-таки гриби. Ймовірно, іспанські неандертальці не цуралися і цвілевих грибів. Втім, навряд чи вони були строгими вегетаріанцями, якщо зважити на те, що саме Homo neanderthalensis були одними з перших канібалів.
Один з мешканців печери Ель-Сідрон мав абсцес зуба. Ймовірно, він намагався лікуватися травами, оскільки у його зубному камені виявилася ДНК тополі або осики, в корі яких міститься саліцилова кислота, що чинить протизапальний ефект. Автори припускають, що бідний неандерталець міг жувати кору замість знеболювального.
Велика частина ДНК в зубному камені належить бактеріям. За складом оральної мікробіоти всі досліджені зразки чітко розпадаються на чотири групи:
1) збирачі з невеликою часткою м’ясної їжі в раціоні; в цю групу потрапили шимпанзе, африканські сапіенси середнього кам’яного віку і неандертальці з Ель-Сідрон;
2) люди, які харчувалися в основному тваринною їжею: європейські мисливці-збирачі, древні африканські скотарі і неандерталець з печери Спі;
3) стародавні землероби, дієта яких містила високий вміст вуглеводів;
4) сучасні люди.
За співвідношенням основних таксономічних груп бактерій неандертальці в цілому виявилися ближчими до шимпанзе, аніж до сучасних людей.
Висновки цього новаторського дослідження мають в основному ймовірний характер і не є надто надійними. Проте робота ясно продемонструвала, що задопомогою метагеномного аналізу зубного каменю можна іще на крок наблизитися до вивчення способу життя древніх людей.
Ксенія Зданєвська
