Про що домовилися В. Путін і Сі Цзіньпін у Китаї?

Про що домовилися В. Путін і Сі Цзіньпін у Китаї?

У Китаї тривають зимові Олімпійські ігри в умовах надзвичайних карантинних заходів. Сьогодні КНР намагається врахувати помилки минулого, зокрема свою залежність від інших країн у попередньому столітті. Китай прагне стати потужним регіональним і світовим гравцем та намагається це показати на всіх рівнях. Згадаймо його амбітний геополітичний та економічний проєкт “Один пояс – один шлях”, на який виділяється приблизно 1 трлн доларів.

На відкриття ОІ прибув, зокрема, президент Росії Володимир Путін. Згодом він мав тригодинну зустріч з очільником КНР Сі Цзіньпінем. У заяві за результатами переговорів ідеться про те, що Китай підтримує деякі вимоги Росії, які вона висунула до ЄС та НАТО, зокрема щодо подальшого нерозширення Альянсу на схід. У документі зазначено, що НАТО має поважати суверенітет, національні інтереси й територіальну цілісність інших країн і не використовувати ідеологічні підходи часів “холодної війни”. Китай також підтримує пропозиції Росії щодо формування юридичних гарантій безпеки в Європі. Окрім того, сторони заявили, що вони не схвалюють створення ситуативних альянсів, зокрема оборонного союзу США, Австралії та Британії. У повідомленні також ідеться про втручання НАТО у внутрішні справи інших країн і “роздмухування антагонізму та конфронтації”.

Зараз РФ вирішила шукати підтримки у свого азійського сусіда, а КНР вигідно їй допомагати, оскільки Кремль визнав Тайвань корінною китайською територією. Між Китаєм і Росією налагоджені потужні економічні зв’язки, які є більш вигідними для КНР, оскільки газ та інші енергоносії з РФ у Піднебесну скеровують майже за собівартістю. Китай орендує суттєві території в Забайкаллі й на Далекому Сході. Тож якщо ЄС і США посилять економічні санкції проти Росії, Китай буде її підтримувати, але насамперед з огляду на власні національні інтереси. Тому Путін, який так і не зміг домовитися з ЄС і НАТО щодо нерозширення Альянсу, для збереження свого авторитету серед росіян і на світовій арені змушений домовлятися з Китаєм, щоб показати це як свою перемогу.

Позиція Китаю є неприємною для України, ЄС і США. Проте якщо раніше Америка намагалася маневрувати в дипломатичних заявах, щоб не допустити зближення Росії й Китаю, то сьогодні цього вже не потрібно робити, оскільки все стало досить ясно. КНР і РФ, як жорсткі авторитарні країни, будуть підтримувати одна одну, щоб формувати новий світовий лад, нову глобальну багатополярність, у якій на лідерські позиції претендує Китай.

Москва й Пекін також домовилися про зовнішньополітичну координацію, зокрема про взаємодію в межах ШОС, БРІКС; про спільну позицію в ООН, де вони зазвичай підтримують одна одну, а також щодо питань Афганістану, Тайваню, Північної Кореї, російсько-українського протистояння. Країни погодили поглиблення відносин у межах ШОС, щоб активізувати економічну й безпекову співпрацю, зокрема для протидії впливу оборонного альянсу AUKUS (США, Австралія, Великобританія). Сторони також посилюватимуть співпрацю з АСЕАН (об’єднання країн Південно-Східної Азії). Найнебезпечнішим наслідком цього об’єднання є те, що Китай і Росія фактично торпедують західні демократичні цінності, порушуючи принципи захисту прав людини, прав національних меншин. Країни вважають, що вони самостійно можуть тлумачити сутність демократії, а за потреби ставити інтереси держави над інтересами прав людини. Тому намагання Заходу захистити права уйгурів у Китаї вони сприймають як втручання у внутрішні справи КНР.

Україні дуже невигідно, що Китай став на бік Росії. Якщо раніше Пекін дотримувався нейтралітету і стверджував про підтримку суверенітету й територіальної цілісності України, то нинішні його заяви про нерозширення НАТО та виконання Мінських домовленостей для України є дуже небезпечними. Однак не потрібно занадто перебільшувати їхнє значення, оскільки Китай не надавав і не буде надавати Росії суттєвої фінансової чи військової допомоги. За останні роки Москва й Пекін реалізували тільки декілька потужних економічних проєктів. Китайські банки не хочуть працювати з російським бізнесом, вважаючи це ризикованим. КНР здебільшого використовує Росію як потужну сировинну базу.

Китай також поки що не заявляв про те, що Крим російський. На цьому етапі він зацікавлений у посиленні співпраці з Україною як із країною, що має потужний аграрний і транзитний потенціал. Піднебесна є одним із найбільших торговельних партнерів України. Експорт китайських товарів в Україну у 2020 році становив 8,3 млрд доларів (15,3% від загального обсягу). Крім того, Китай не зацікавлений у надмірній мілітаризації Білорусі, через яку відбувається залізничний рух китайських товарів до Європи, а внаслідок дій Росії Білорусь стає ймовірною стороною збройного протистояння з Україною. Та й масштабний військовий конфлікт у цьому регіоні Пекіну не потрібен, оскільки це негативно вплине на його торговельні відносини з тутешніми країнами.

Проте Китаю вигідна політична підтримка Росії, і це є досить загрозливою тенденцією для світової системи безпеки. Співпраця цих країн сприятиме посиленню напруження між США, іншими державами Заходу, Україною, яка є їхнім союзником, і Пекіном, васалом якого стає Москва. Китай буде також уважно спостерігати за реакцією Заходу на україно-російське протистояння, щоб будувати свою стратегію щодо Тайваню. Якщо позиції Заходу ослабнуть, КНР намагатиметься захопити Тайвань.

Тому Україні потрібно суттєво активізувати свої дипломатичні відносини з Китаєм, щоб створити передумови для поліпшення стосунків у всіх сферах. Наразі в нас нема чіткої державної позиції щодо КНР, не підтримується китаєзнавство, навіть немає посла в Китаї – усе це серйозні помилки, які будуть дорого коштувати. Україна має виробити системну стратегію у відносинах із Китаєм. Пекін підтримує Росію, але також зацікавлений у поглибленні відносин із ЄС. Він може зробити це через Україну, яка тоді стане своєрідною європейською Південною Кореєю. Піднебесна активно підтримує Північну Корею як свого ідеологічного союзника, але вона налагодила також потужні економічні зв’язки з Південною Кореєю. Китай завжди був прагматичним, тому може бути союзником Росії й водночас активізувати економічні відносини з Україною, якщо йому буде це вигідно. А країнам Заходу в цих умовах потрібно також посилити діалог із Китаєм і дещо зменшити на нього тиск, який і спричиняє його зближення з РФ.

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Результати саміту лідерів Китаю і країн Центральної Азії Геополітичні наслідки протестів у Казахстані