By Мюнхенська конференція з безпеки у 2019 році проходила три дні, з 15 по 17 лютого. За підсумками конференції було опубліковано Мюнхенський звіт з безпеки 2019. В ньому, зокрема, говориться:
«Щороку Міжнародна група з кризових ситуацій публікує список 10 конфліктів, за якими потрібно спостерігати наступного року». В цей список увійшла Україна:
«Війна в Україні триває і їй не видно кінця і краю, що розпалює геополітичне протистояння між Росією і західними державами. Останньою гарячою точкою є Азовське море, де російські та українські судна зіткнулися в листопаді і Росія фактично перекрила доступ до Керченської протоки».
«Мало-які держави зазнають такого драматичного впливу від геополітичної конкуренції між Росією і Заходом, як так звані країни-«посередники», «які фізично опинилися між ними», а саме Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова і Україна.
Зближення з Росією – економічно слабшою від Заходу і за політичним примусом – не є привабливим варіантом для них. Навіть Білорусь, найближчий союзник Москви, намагалася обережно дистанціюватися від Росії з деяких питань і закликала до “багатовекторної зовнішньої політики”. Тим, хто шукає більш тісних зв’язків із Заходом, Москва регулярно нагадує про те, що вона не прийме їхніх спроб вийти з геополітичної орбіти.
Тим часом, ні Східне партнерство Європейського Союзу, ні політика відкритих дверей НАТО в даний час не свідчать про серйозну перспективу вступу цих країн. Як наслідок, держави регіону залишаються в невизначеному стані щодо свого статусу безпеки та загального майбутнього. Україна напевно найбільше постраждала від руйнування порядку безпеки в Європі, встановленого після закінчення Холодної війни: майже п’ять років тому Росія анексувала Крим і з того часу підтримує збройний конфлікт у східній частині країни. З того часу з обох сторін було вбито понад 10 тисяч осіб і Мінська угода регулярно порушується.
У листопаді на короткий термін було введено воєнний стан, вперше після Другої світової війни, що викликало побоювання, що демократія в Україні може опинитися під загрозою. Будь-яка ініціатива щодо врегулювання конфліктів, включаючи місію ООН, виглядає малоймовірною до президентських і парламентських виборів, запланованих на весну 2019 року. Замість цього, конфлікт поширюється на Азовське море, де в листопаді 24 українських моряків були затримані Росією, яка зараз висуває територіальні претензії на територію, незважаючи на угоду з Україною від 2003 року, що гарантує свобода пересування для обох країн в цьому регіоні. Москва продовжує нарощувати військові сили в Криму, розмістивши там 28 тисяч військових і модернізувала свій Чорноморський флот.
Це спрямоване на стримування НАТО та перешкоджання доступу / блокування зони в басейні Чорного моря. У свою чергу, НАТО посилила свою позицію стримування і оборони в регіоні. Поки що зближення у західно-російських відносинах, а отже і покращення «між державами», є малоймовірним.
Серед тих, хто виступав на Мюнхенській конференції з безпеки, був Гевін Вільямсон, міністр оборони Великобританії. У своїй промові він сказав:
НАТО має більше значення, ніж коли-небудь, тому що давній суперник повертається в гру. 30 років з моменту падіння Берлінської стіни і п’ять років після незаконної анексії Криму – Росія залишається загрозою для нашої безпеки.
Незаконна діяльність Росії безперервно триває на території Донбасу і на морі – із захопленням українських кораблів і ув’язненням їх моряків.
Ми бачили російську вседозволеність і зневагу до життя на вулицях Британії. Репутація Росії деградує через таке кричуще ігнорування міжнародних кордонів і суверенітету.
Кремль також веде боротьбу в «сірій зоні». Діє без правил, використовує шпигунство, військові, політичні, кібер, економічні і навіть кримінальні інструменти для дестабілізації своїх конкурентів.
Їх таємне використання довірених осіб… найманих армій… на зразок сумнозвісної і незрозумілої групи Вагнера… дозволяє Кремлю виходити сухим з води, заперечуючи кров на його руках.
І ми не покинемо країни, які Росія прагне дестабілізувати, як наприклад Україну та країни Західних Балкан. В часи Холодної війни ті, хто був за залізною завісою, сприймали нас як маяк свободи. Тепер, коли вони добились своєї свободи, Великобританія продовжуватиме допомагати їм захищати їх право вибирати свою долю.
Але, дозвольте мені пояснити, що це не ті стосунки з Росією, яких ми хочемо.
Ми залишаємося відкритими до іншого виду відносин і варіанти діалогу залишаються актуальними. Дуже важливо, щоб ми завжди працювали для того, щоб уникнути ескалації та запобігти ризикам прорахунків.
І ми заохочуємо Росію розпочати діяти в рамках міжнародного порядку, що ґрунтується на правилах. Відступіться від шляху, яким ідете і подивіться на новий та інший шлях.
