By 
Революційні події в Україні, які напряму пов’язані з подальшими тектонічними змінами у світі, і зокрема, в Європі, стали «наріжним каменем», перевіркою на «вошивість» багатьох державних і громадських діячів, «демократів» і «лібералів», представників різноманітних політичних сил, союзів та організацій.
За поточними підсумками цих змін попередньо можна констатувати, що українці, як завжди, мають спиратися на власні сили, оскільки здатність оперативного реагування таких політико-економічних структур, до яких прагне Україна, як НАТО та ЄС, бажає кращого.
Що, чи чого, можна очікувати від політики США в українському питанні? Для нас годиться все, і політична, і військова, й інформаційна, й економічна допомога збоку США, рівноцінно як і їхні санкції щодо Росії.
Європа, інтереси якої зав’язані на ринку РФ: збут своєї продукції і отримання сировини, боїться, що таким чином відбудеться зміна векторів і російська сировина (нафта, газ) попливуть в Китай та інші частини Південно-східної Азії. Для Європи, як це бачиться зараз, означає стратегічне послаблення.
Хто повірить, що Німеччина, яка на 40% залежить від російського газу, чи то пак, від газу, який за визначенням має належати народам ханти, мансі, ненці, евенкам, комі (Західний Сибір), візьме та й відмовиться від плідного економічного співробітництва з Росією, вжиє радикальних санкцій щодо агресора? З якого дива?
Західна Європа бачить те, що хоче бачити і не хоче помічати те, що давно вже стало очевидним для грузинів, українців, а саме, за таких «прагматичних» підходів наступним об’єктом російської експансії й агресії після України (анексія Криму з подальшими претензіями на південно-східні області) буде Молдова (остаточна анексія Придністров’я), Фінляндія, Польща, Литва, Німеччина, Франція і т.д. Ніхто не уникне «братніх» обіймів.
Ситуація прогнозується так, що НАТО та ЄС не порятує своїх членів.
Чи ж є порятунок від Східного Хама?
Запитання риторичне! Порятунок є і він знаходиться в руйнації агресивної природи Східного Хама аж до розвалу РФ з поділом на окремі національні улуси та округи.
Банально зараз говорити про тотальну політичну ізоляцію РФ, (застереження, попередження, засудження агресивних акцій кремлівської воєнщини, даремно шукати підтримку з боку т.зв. російської «культурної еліти».
Розвиток геоекономічних подій – це об’єктивний хід поступу, на який мінімально можуть чинити суб’єкти зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності.
Взяти хоча б федеральний бюджет Росії, який віддзеркалює об’єктивну картину перспективного розвитку і є по суті планом подальших політичних та економічних змін імперії-вбивці. Федеральний бюджет РФ формується за рахунок, як правило, енергоносіїв (газ, нафта).
Основними статтями експорту РФ залишається мінеральна сировина – 68,8%, метали, дорогоцінне каміння – 13%, продукція хімічної промисловості, каучук – 6,3%, машини, обладнання – 5,7%, деревина – 2,5%, продовольчі товари – 2,3%.
Доходи РФ від експорту нафти в січні-березні 2016 року знизилися в 1,6 разу в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року – до 14,093 мільярда доларів.
«Вузьким», вразливим місцем у федеральному бюджеті РФ залишається його прив’язка до сировинно-енергетичних ресурсів.
Зниження цін на нафту у силу відміни ембарго на близькосхідну нафту (Іран), завершення ремонтних робіт у Північному морі, нарощування видобутку цих енергоносіїв у США, Канаді, Бразилії, Іраку могло б призвести до падіння впливу Росії на хід геополітики та геоекономіки.
Москва не зможе переорієнтувати поставки: заводів по скрапленню західносибірського газу так і нема, як немає і контракту з Китаєм. Пропускна спроможність транспортних артерій, по яких вуглеводні можуть поставлятися на Схід, – не більше 15% від тієї, що є на західному напрямку.
У результаті за два-три роки експорт газу і нафти в Європу скоротиться на 20-40%, а він забезпечує зараз близько 55% бюджетних надходжень».
Оцінюючи нинішню ситуацію (агресію РФ щодо України) відомий аналітик (колишній радянський шпигун Володимир Різун, літературний псевдонім – Віктор Суворов), зазначає, що «якщо на світовому ринку впаде ціна на нафту, – впаде і Росія, тому що нічого, окрім нафти, газу і матрьошок, вона не продукує. Якщо арабська нафта хлине на світовий ринок, крах Російської Федерації гарантовано відбудеться через рік».
Моделювання ситуації на РФ бачиться наступним.
Росія переходить в стан ізоляції зі всіма випливаючими звідси ймовірними наслідками.
1.Економіка. Ембарго (встановлення/зняття) з боку «сімки» на постачання нафти, газу. Ігнорування товарних груп, вироблених на РФ. Структурне старіння промисловості. Втеча капіталу. Відсутність інноваційних інвестицій. Скорочення (призупинення) спільних науково-технічних проектів.
2.Фінанси. Перекоси в бюджетній сфері (військові авантюри) провокують падіння курсу цінних паперів та курсу рубля, відміна конвертованості «дерев’яного». Скорочення валютних надходжень.
3.Cоціальна сфера.
3.1.Подорожчання товарів і послуг.
3.2.Інфляція. Безробіття.
3.3.Скорочення зарплат, пенсій, стипендій.
3.4.Алкоголізм, наркоманія.
3.5.Скорочення видатків на охорону здоров’я.
3.6.Демографічні та міграційні перекоси.
4.Гуманітарна сфера.
4.1.Світ обмежує візовий режим для осіб, що підтримали окупаційний режим Путіна в Україні.
4.2.Тотальне ігнорування рускага «культурного мира» (фільми, концерти, вистави тощо) як носіїв антидемократичного світу, антиукраїнської реакції.
4.3.Прохолодне ставлення до московської церкви Кіріла. Перехід московської пастви в інші альтернативні церкви.
4.4.Контроль і цензура з боку Кремля за ЗМІ, інтернетом та дисиденством.
- Протестні рухи.
5.1. Заборона Кремлем національно-визвольних рухів на РФ .
5.2. Невдоволення найближчого оточення політикою Путіна.
5.3. Невдоволення люмпенізованого населення зростає на кшталт: «Путін, заставь хахлов карміть расєю».
5.4.Узаконення неорашистських, неофашистських, неонацистських рухів на расєї.
5.5.Втеча інтелектуалів за межі РФ.
5.6.Заборона нелояльних Кремлю політичних партій і рухів.
5.7. Пошук реальних механізмів усунення Путіна від влади.
