By Контрольна робота студента 2-го курсу
Як не один депутат підпадає під цей реферат…
Що таке культура? Це слово перекладається з латини як вирощування, виховання, освіта, розвиток, шанування, й означає історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини. Кожна епоха розвитку людства характеризується певним типом культури. Так само характеризується і кожна сфера життя та діяльності людини.
“…Особистості людей не входять готовими в цей світ, а є продуктами культури і обставин, так як і спадковості”, – пише філософ Корлісс Ламонт у книзі “Ілюзія безсмертя”.
Уже в ранньому віці в дитині закладаються основи її культури, враховуючи й культуру поведінки та спілкування. Маючи такий базис, людина протягом свого життя прагне його підвищувати. До цього стимулює бажання постійно відкривати для себе щось нове в навколишньому світі, аби адекватно в ньому орієнтуватися. Основа особистісної культури відповідає загальнолюдським моральним цінностям, які не підвладні часу і є надбанням всіх людей, бо створені протягом історії людства. Те, що ми називаємо культурою, є людяністю світу, яка зашифрована в багатстві цінностей, норм, традицій, звичаїв тощо. І саме це нагромаджене людством багатство кожна окрема людина може і хоче зробити своїм надбанням, бути його носієм. Тому цей процес і є становленням особистості.
Культура, до якої людина приєднується з дитинства, багатогранна. Це культура життєвого самовизначення, економічна та художня, політична та правова, інтелектуальна та моральна, екологічна та фізична, культура спілкування та сімейних взаємин, професійна культура. Саме культура спілкування тісно переплітається з усіма іншими названими компонентами, а культура психічної діяльності безпосередньо зв’язана з культурою життя особистості загалом.
Найбільш яскраво людина розкривається в діяльності з іншими під час виконання професійних обов’язків. Від культури спілкування часто залежать результати професійної діяльності. Саме тому поведінка людини під час праці має відповідати загальноприйнятим нормам і принципам, насамперед моральним, а також вимогам саме цієї професії. Людина, займаючись якимось видом діяльності, не тільки проявляє свої моральні якості, а й впливає через них на інших, йдучи до поставленої мети. Діяльність – це процес, за допомогою якого реалізується ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до завдань, які виникають перед нею у житті.
Є цілий ряд професій, представникам яких треба не тільки знати моральні принципи, а й діяти відповідно до них, бо об’єктом їхньої діяльності є людина. Професійна мораль – це те, що конкретизує загальнолюдські моральні цінності (норми, принципи, поняття) у професійній діяльності. Особливості такої моралі вивчає професійна етика. Коли говорять про професійну етику, мають на увазі, що це такі моральні обов’язки, в яких відображається ставлення представника певної професії до об’єкта праці, колег, партнерів та суспільства загалом. Це, насамперед, усвідомлення своєї моральної відповідальності й готовність виконувати свій професійний обов’язок.
Проаналізувати результати своєї праці з позицій загальнолюдських моральних цінностей спеціалісту допомагає професійна совість. Вона перетинається з такими поняттями, як професійна честь, гідність та справедливість. Від професійного такту залежать взаємини з іншими людьми, вирішення з ними під час спілкування ділових проблем.
Моральною основою етикету є розроблені суспільством правила співжиття людей, які забезпечують умови для нормальної громадської та особистої життєдіяльності. Ці норми виражають природне прагнення людини до встановлення з іншими справді людських взаємин, що базуються на взаємоповазі, гуманності та справедливості. Спілкування між людьми сприяє їхній здатності співчувати та співпереживати, бути совісними, милосердними, доброчесними і порядними. Завдяки соціальному та моральному прогресу відбувся перехід від ритуалізованого стереотипу поведінки до розвиненої раціоналізованої мотивації, де головну роль відіграє моральна рефлексія, тобто осмислення своїх дій та вчинків. Водночас правила етикету залежать від моральної культури особистості, показують її суть – тобто мотиви, потреби, цілі, установки тощо. Крім того, моральна сторона етикету тісно пов’язана з естетичною.
Безпосередньо з мораллю пов’язані такі норми етикету як ввічливість, тактовність, коректність і вихованість. Часом чуємо, що якусь людину називають інтелігентною чи порядною. Ця людина має внутрішню межу, яку вона не може переступити за жодних умов (незалежно від статі, віку, посади і т. ін.). Вона не втратить рівноваги, далека від зарозумілості, пихатості, роздратованості, вередливості, уникатиме таких ситуацій, коли можна принизити іншого (а підлеглого й поготів), буде з ним ввічливою, тактовною, коректною, ніколи не виявить брутальності. Інтелігентність – це моральна категорія, рівень якої визначається не освітою, а культурою.
Людина протягом життя перебуває у стані становлення, розвитку. Ще в дитинстві вона засвоює певні моральні норми та правила етикету. Проте потім її поведінка змінюється. Певною мірою це залежить також від індивідуальних особливостей людини – темпераменту, характеру, здібностей.
Той, хто не сприйняв етичних норм і правил етикету, не засвоїв техніку гуманного спілкування, стає мікроагресором; вдаючись до грубощів, він може легко принизити іншого, спрямувати на нього своє роздратування. Такі люди можуть, врешті-решт, стати соціально небезпечними!
Висновки
- Моральна культура є важливою складовою загальнолюдської культури. Вона відіграє істотну роль у життєдіяльності людини.
- Професійна мораль – це та, що конкретизує загальнолюдські моральні цінності щодо певних професій.
- Етикет – складова зовнішньої культури окремої людини і суспільства, в якому вона живе.
- Загальноприйняті норми моралі є основою етикету.
- Службовий етикет – це сукупність найбільш доцільних правил поведінки людей на виробництві чи в організації.
- У будь-якій організації поведінка керівника є взірцем для всіх працівників.
- Службова етика та етикет на практиці виявляються в єдності, будучи основою культури поведінки і спілкування.
