By Учора, 26 червня, на сторінці Операції об’єднаних сил у Facebook з’явилась інформація про початок відведення наших військ з позиції, що розташована перед КПВВ “Станиця Луганська”. Українські армійці сприйняли це як капітуляцію.
Відведення відбувалось під наглядом представників ОБСЄ, котрі були по обидві сторони лінії розмежування. Окрім того, за процесом спостерігав командувач Об’єднаних сил генерал-лейтенант Олександр Сирський. Він зазначив, що це лише перший етап відводу сторін від околиць Станиці Луганської.
У тому ж повідомленні йдеться, що за командою сигнальних ракет відвести свої війська мали й бойовики. Та чи зробили вони це – наразі невідомо. За ними стежать представники наглядової місії ОБСЄ.
Незабаром у Станицю Луганську приїде Леонід Кучма, який куруватиме подальшим відведенням наших сил. На тлі попередніх заяв експрезидента про заборону відкривати вогонь у відповідь військові на передовій вважають усі ці події початком капітуляції перед Росією. Особливо гнітюче враження у ветеранів і АТОвців склалося від перегляду відео, опублікованого штабом ООС, на якому видно, як наші армійці швидко, ніби тікаючи від росіян, залишають свої позиції.
Військові розгублені та обурені, і на це є багато причин. До тепер жодні домовленості з ворогом не були дієвими – це знає кожен, хто був на передовій. Сьогодні вони теж не спрацюють, адже ми досі не знаємо, чи відвели бойовики свої сили від лінії розмежування. У кількох повідомленнях, що з’явились на сторінці ООС у Facebookпізніше, зазначено: “На тимчасово непідконтрольній урядові України території зафіксовані нові факти порушення розміщення військової техніки та озброєння збройних формувань РФ”; “Збройні формування РФ вкотре відкрили вогонь по мирному населенню”.
Штаб ООС опублікував навіть карти із позначками, де зосереджується ворожа техніка. Один із населених пунктів – Круглик – від нього важке озброєння до Станиці Луганської може дістатись за 2 години. Там зафіксовано 22 танки. Другий населений пункт – Мирне: 18 танків, 9 самохідних артилерійських установок, 18 одиниць артилерії. Час підходу ворожої техніки – півтори години.
Це свідчить про те, що Росія нарощує свою присутність біля лінії фронту і активно застосовує заборонені Мінськими домовленостями калібри, водночас українські війська залишають свої позиції. Виникає абсурдна, сюрреалістична ситуація.
Для того, щоб повернути під контроль України хоча б кілька сотень метрів, планувались військові операції, і за кожен шмат землі Україна платила життям своїх солдатів. Тепер цю територію віддають без бою? Тобто ми погоджуємося, що вже ніколи не повернемо захоплену Росією землю?
Офіцери, із якими мені вдалося поспілкуватись, припускають, що у разі отримання наказу на продовження відступу по всій лінії фронту є ймовірність, що військові підрозділи відмовляться залишати свої позиції. “Окрім вищого військового керівництва, яке підкоряється волі політиків, є офіцери, які є для військових абсолютними авторитетами. І якщо ці авторитети відмовляться відступати, армія залишиться на своїх позиціях”, – сказав один з офіцерів.
ОБСЄ, яке не може впливати на ситуацію, а тільки фіксує порушення, ніколи не було для військових впливовою організацією. Європейський Союз після повернення Росії у ПАРЄ теж втратив авторитет. Ілюзія, що хтось у Європі буде нам допомагати у разі великої війни, зникла. Залишилась лише надія на США, та водночас прийшло розуміння, що Америка буде допомагати лише у тому випадку, якщо побачить бажання, спроможність та політичну волю українців вступити у бій. Ідучи на поступки Росії, ми демонструємо протилежне і наражаємось на небезпеку втратити останнього союзника.
Ветерани розуміють, що у разі капітуляції перед Росією, явною чи завуальованою, вони та їхні сім’ї постануть перед загрозою арешту і фізичного знищення. Росія не подарує опору, вона помститься усім, хто з нею воював. Це їй також буде потрібно, щоб виправдати власні дії. Притягнувши ветеранів до відповідальності за нібито військові злочини, Путін поставить жирну крапку під заявою: “Це була громадянська війна, а ті, хто взяв у ній участь, – військові злочинці”. Тоді виникне логічне пояснення захопленню Криму. На території, яку “захистила” Росія, війни, загиблих та “військових злочинів укрофашистів”, доведених у численних “справедливих” судових процесах проти ветеранів, не було.
Це стане для Європи приводом визнати анексію Криму та зняти санкції, які заважають їхньому бізнесу. Підготовка до такого сценарію вже розпочалася.
Нещодавно міністерка освіти і науки Лілія Гриневич повідомила про проросійський тиск на автора підручника з історії України. “Наприклад, учора одному з моїх колег, автору “Новітньої Історії України” – підручника для 11-го класу, який вже отримав гриф міністерства, – зателефонували і сказали: “Вы должны изменить в вашем учебнике “русско-украинская война” на “гражданский конфликт”. Коли він сказав: “Я не буду цього робити і мій підручник уже отримав гриф Міністерства освіти”, – йому відповіли: “Но сейчас ситуация идеологически меняется!”, – розповіла міністерка[1].
Якщо підготовка з маскування війни під громадянський конфлікт справді ведеться, то після капітуляції репресії почнуться і щодо діючих військових. Їх не наважаться відразу арештовувати, побоюючись спротиву, – спершу відсторонять, переведуть на другорядні посади. Згодом для військових створять умови, які спонукають їх звільнитись із ЗСУ. Після переходу на “гражданку” до них уже зможуть застосувати такі самі репресивні методи, що й проти ветеранів.
У цю схему добре вплітається несподівана смерть координатора групи “Інформаційний спротив” Дмитра Тимчука. Саме зараз інформаційний спротив загарбникам найменше потрібен. Дмитро мав доступ до даних, користувався авторитетом у військових, був популярним серед цивільних і міг виступити проти нового вектора в інформаційній політиці.
Звісно, усі ці грандіозні плани Росії будуть здійснені не відразу, однак саме зараз відбувається тестування громадської думки щодо наявних й майбутніх змін. Війська забрали з однієї, не надто важливої для оборони позиції, а відтак спостерігатимуть, як на це відреагують українці, ветерани, військові. Та їх цікавить не те, що ми подумаємо – на це Росії завжди було начхати, а що будемо робити. І якщо виникне достатньо потужний спротив – план відтермінують доти, доки ситуація не буде більш сприятливою. Відтермінують, але не скасують.
[1]Уніан: Від автора підручника з історії вимагали перейменувати війну на Донбасі на “громадянський конфлікт” – Гриневич
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
