By Коли у пацієнта виникають серйозні проблеми з диханням, рятувальники часто використовують маску, приєднану до мішка, який від ручного стискання закачує повітря до легень, аж поки хворого не буде підключено до автоматичного респіратора – пише Рейчел Кровелл у журналі Scientific American.
“У розвинутих країнах “самонадувальний мішок” вважають проміжним рішенням. Але у тих частинах світу, де бракує медперсоналу, а респіратори є важкодоступними, або їх немає зовсім, трапляється, що “для порятунку життя члена сім’ї” його родичі самі змушені стискати мішок”, – пояснює Рохіт Маліа, ординатор відділення невідкладної медицини із Kwai River Christian Hospital у Таїланді. До цієї лікарні потрапляє чимало біженців Rohingya, котрих переслідують у М’янмі (колишня Бірма).
Маліа бачить, як люди, що хворіють на пневмонію та інші виліковні недуги, помирають, оскільки їхні близькі надто виснажені, щоб продовжувати їм штучне дихання за допомогою мішка. Тому нещодавно він розпочав співпрацю з групою студентів із Rice University, які мають сконструювати прилад для автоматичного стискання.
Група надіється, що апарат під назвою AutoBVM (automated bag valve mask), ціна якого становить 117 доларів, стане корисним під час катастроф та перевезення пацієнтів до місць, де є респіратори, чи навіть зможе замінити респіратор. Сучасна версія AutoBVM, що живиться від електромережі, складається із двох трикутних пластикових “помп”, прикріплених до рухомої рами з системою трансформації, і вводиться в дію за допомогою двигуна. Кароліна Де Сантьяго, біоінженер із Rice University, розповідає, що пріоритетом групи є розробка версії, яка живилась би від акумулятора.
Під час лабораторних випробувань прототип AutoBVM пропрацював 11 годин з навантаженням, типовим для дорослої людини, після чого сталася аварія через перенагрівання. Пристрій ще не випробовували за участі пацієнтів. Маліа хоче продовжити співпрацю з групою, щоб розробити версію з іншим двигуном, який дозволив би подовжити час роботи. Він надіється, що вдасться удосконалити систему ущільнень та фільтрації, що дало б можливість застосовувати прилад у рятувальних операціях, наприклад в гірському чи запиленому середовищі. Він також хоче випробувати пристрій для порятунку пацієнтів у Kwai River Christian Hospital у наступному році.
Абдулла Салег, директор Office of Global Surgery при University of Alberta, який не був задіяним у проекті, підтверджує, що багато людей у всьому світі не мають доступу до респіраторів, які іноді коштують і 100 тисяч доларів. “Самонадувальні мішки доступні скрізь, навіть у віддалених та бідних районах”, – додає він. Автоматизація подачі повітря була б відповіддю на реальні потреби.
