Примара віялових відключень: чому РФ знову б’є по енергетиці?

Примара віялових відключень: чому РФ знову б’є по енергетиці?
Взимку Україна матиме ще один фронт війни з Росією – енергетичний. РФ завжди використовує енергоресурси для тиску й шантажу інших країн, але в період опалювального сезону ця проблема традиційно загострюється.

Назад у темні 1990-ті?

З 1 листопада Росія зупинила постачання в Україну енергетичного вугілля, що його використовують теплоелектростанції. Українські ТЕС виробляють понад 35% електроенергії країни. Однак запаси вугілля на самому початку опалювального сезону виявилися приблизно вчетверо меншими за норму. Слов’янська ТЕС 23 жовтня навіть тимчасово зупинила роботу через його брак.

Тим часом в уряді запевняють, що все під контролем. Міненерго ще в серпні оновило графік накопичення вугілля в бік збільшення планових показників, зважаючи на найкритичніший сценарій, що містить запуск “Північного потоку-2” і дуже низьку температуру взимку. У міністерстві запевняють, що попри відставання від графіка накопичення вугілля на складах ТЕС Об’єднана енергетична система України працює стабільно.

У листопаді очікується імпорт 562 тисяч тонн вугілля з інших країн, також урядовці сподіваються на атомну генерацію. Міністр енергетики Герман Галущенко повідомив, що невдовзі запустять 14 з 15 блоків АЕС. Останній перебуватиме в резерві й буде під’єднаний у разі потреби.

Минулої зими українська енергетика не могла обійтися без імпорту електроенергії з Росії й Білорусі. Саме завдяки цьому тоді перекривався дефіцит у години пікових навантажень на систему.

НКРЕКП ще 26 травня цього року заборонила імпорт електроенергії з РФ та Білорусі. Ця заборона діяла до 1 листопада, однак надалі імпорт не відновиться, оскільки не було відповідних аукціонів. Здавалося б, як узагалі можна розглядати питання про закупівлю життєво важливих енергоресурсів у країни-агресора, що веде війну проти України? Але за роки збройного конфлікту ця залежність нікуди не поділась, а прибічники імпорту з РФ і Білорусі апелюють, зокрема, до того, що там електроенергія дешевша (адже для їхніх ТЕС газ і вугілля майже “дармові”).

Цієї зими, схоже, Україна матиме нагоду перевірити запаси міцності своєї енергосистеми без ресурсів із РФ. Тому аналітики попереджають про ризики віялових відключень, що були у 1990-х. Нагадаю, йдеться про почергові від’єднання споживачів від електромережі для обмеження навантаження на енергосистему. І якщо не для побутових, то для промислових споживачів така загроза цього опалювального сезону, на жаль, цілком імовірна.

Шантаж РФ для легалізації терористичних республік?

Ситуацію ускладнює енергетична криза у світі. Через брак вугілля потерпає Китай, що безпосередньо впливає на глобальну економіку. А Росія тим часом шантажує Європу високими цінами на газ, намагаючись прискорити сертифікацію “Північного потоку-2”. Усе це накладається на нову хвилю пандемії й нові карантинні обмеження, які завдають чергового удару економіці.

У цих умовах російський президент Володимир Путін оголосив енергетичну війну Україні, використовуючи, окрім газового важеля тиску, ще й вугільний. І вже не вперше. Це схоже на дії РФ восени 2014 року. Тоді через близького соратника Путіна Віктора Медведчука РФ пропонувала Україні купувати вугілля безпосередньо в бойовиків невизнаних республік “ЛНР” і “ДНР”. Якраз за контрабанду вугілля з окупованих районів Донбасу зараз ведеться слідство щодо Медведчука.

Імовірно, що зараз Росія шантажує Україну, щоб змусити купувати вугілля прямо у своїх маріонеткових “республік” і домогтися в такий спосіб фактичної “легітимізації” цих сепаратистських утворень, а також спровокувати чергову політичну кризу в Україні.

Як злізти з російської енергетичної голки?

Чому Росія це робить? Бо може. Бо енергоресурси для Кремля – це один із видів зброї в гібридній війні проти України. РФ і далі тягнутиме за ці ниточки, поки Україна їх не розірве.

Сказати це простіше, ніж зробити насправді. І хтозна, у чому тут більша проблема – у старій інфраструктурі, збудованій так, щоб колишні радянські республіки були взаємопов’язані, або ж у великій політиці чи то пак великому бізнесі, коли імпорт дешевої електроенергії з РФ лобіюють великі промислові споживачі, наприклад феросплавні підприємства групи “Приват”.

 Лобістів інтересів великого бізнесу підозрюють також і в штучному обмеженні можливостей державної атомної енергетики та відновлювальних джерел енергії. Зокрема, останнє урізання “зелених тарифів” суттєво зменшує привабливість інвестування в ці технології.

Але не можна сказати, що нічого не робиться для розриву цієї згубної російської “пуповини”: зараз Україна готується до повної інтеграції своєї енергосистеми з європейською і від’єднання від ліній електропередач на кордоні з РФ та Білоруссю – відбутися це має у 2023 році. А тестова робота енергосистеми України в ізольованому режимі запланована вже на лютий 2022 року.

Але це, звісно, не гарантує, що Кремль більше не зможе тиснути на Україну. Якщо сани потрібно готувати влітку, то до енергетичної війни з РФ треба було готуватися всі роки незалежності. І йдеться не лише про запаси газу в газосховищах, вугілля на складах ТЕС чи збільшення власного видобутку, який, за деякими оцінками, міг би перекривати внутрішні потреби країни.

Невирішеною проблемою залишається низька енергоефективність, через яку дорогі ресурси витрачаються намарне. Так, наприклад, рівень енергоємності ВВП України у 2018 році перевищував рівень Польщі у 2,5 раза, Німеччини – у 3,3 раза, а середнє значення країн світу – удвічі. В українському уряді навіть підрахували, що впровадження заходів з енергоефективності в комунальній сфері може забезпечити до 1,5 млрд доларів економії щороку. А буквально два тижні тому Верховна Рада ухвалила закон про енергоефективність, який потрібен для виконання Угоди про асоціацію з ЄС і який, однак, уже встиг зазнати критики через те, що не передбачає конкретних інструментів фінансування.

І поки питання енергетичної незалежності України не буде вирішене на системному рівні, головною зброєю в “газовій” чи будь-якій іншій енергетичній війні з Росією залишатиметься надія на теплу зиму.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Невблаганні рейтинги: хто ж прийде після “зеленої” влади? Зеленський без Разумкова: чи буде таки другий термін?