Примушування до здоров’я?

Примушування до здоров’я?
Легенда про щеплення від Covid-19 є казково прекрасною. Вакцина врятує людські життя, дасть можливість повернутися до колишнього нормального існування, а отже, буде масовою й добровільною, бо люди самі прагнутимуть якнайшвидше щепитися. Дійсність, як це часто буває, суттєво відрізняється від легенди. Багато людей у всьому світі не бажають вакцинуватися, а сам процес щеплення все більше проявляє ознаки примусовості. Чи можна людину оздоровити (а також ощасливити) примусово? Є сумніви – особливо етичного характеру.

Оптимістично налаштовані українці першими записалися в чергу на вакцинацію від коронавірусу; краще поінформовані реалісти не поспішають, приглядаються до того, як розвиватиметься ситуація; песимісти приречено чекають, коли вакцинація сама до них прийде. Це нормально. Ненормальним є інше – прямий чи опосередкований примус до щеплення.

Днями на Facebook з’явився розпачливий допис, авторкою якого є “сімейний лікар, не імунолог” із Києва. У дописі підіймається така проблема: “Почалося шельмування моїх колег. Тих, кого Україна вголос мала б назвати своїми героями. Пролунали заклики позбавити їх права на професійну діяльність. Винні вони в тому, що відмовились від вакцинації й цим підірвали авторитет вакцинальної кампанії. Вже почула: «Чи хитрують, бо знають щось погане, чи чекають на кращу вакцину, чи вони всі дикі дурні, бо не розуміють, що в вакцинації – спасіння?»”.

Ця історія, без сумніву, матиме розвиток. Чергова “ластівка” прилетіла з Чернівеччини, де “у Герцаївській районній лікарні щепитися від коронавірусу погодилися 5 медпрацівників з 80, які працюють з інфікованими. Більшість медиків відмовилися від вакцинації через релігійні переконання”. Однак, крім релігійних мотивів, є ще й цілком професійні. Про них теж пише пані київська лікарка: “Пропагандисти вакцинації жодного разу не озвучили іншу позицію: медики, які впродовж тривалого часу щоденно зустрічаються з ковідом в лікарнях, де концентрація вірусу значно вище, ніж на дискотеці чи в «червоному» Буковелі, перехворіли на ковід. Можливо, й не один раз. В легкій, важкій формі чи безсимптомно. І, безумовно, мають набутий природним шляхом імунітет до хвороби. Там, де цей природний імунітет з якихось причин не сформувався, людина, на горе й біль, іде з життя. Чи не є здобутий імунітет найпершою причиною відмови від вакцинації? Ніхто не довів, що штучний поствакцинальний імунітет міцніший за природний”.

Це, до речі, стосується всіх нас, адже невідомо, яка кількість українців уже перехворіла на коронавірус безсимптомно чи з благими ознаками і, ймовірно, має природний імунітет. Натомість відомо, що створення штучного імунітету через щеплення руйнує природний захист організму. А що вже казати про традиційну недовіру українців до урядових заходів, до якості вітчизняної медицини та й до самої поки що єдиної доступної в нас вакцини, про яку один відомий політик сказав: “Гівно привезли”.

Зрозуміло, що в такій ситуації люди не поспішають щепитися. Але тут знову маємо справу з варіантом “нас не питали”: невакцинованого не пустять на концерт чи в супермаркет, не випустять за кордон, дитину не приймуть у садок чи школу й под. Серйозно? Українські еліти вслід за світовими хочуть нас зробити примусово здоровими, і ще щоб ми інших не заражали? Намір цікавий.

Тоді чому б подібні заходи не провести, скажімо, з алкоголем, яким зловживають мільйони українців? Алкоголь щороку є причиною багатьох тисяч смертей: серцево-судинні захворювання та травми внутрішніх органів людини; жертви ДТП та злочинів, скоєних під впливом “оковитої”. Заразна ця пошесть? Звичайно. Коли ж святкування урочистостей, дружня зустріч чи душевна розмова обходяться без “сто грамів”? У присутності дітей, а часто і з заохочуванням неповнолітніх “спробувати”. “Підшиймо” ж усе українське населення, щоб врятувати людські життя й зупинити поширення зарази!

За таким принципом можна підійти й до питань релігії, і до сексуальних практик, і до реклами шкідливої їжі та нездорового способу життя. Чому ж саме пандемія коронавірусу має такі “привілеї”?

Людина всю свою історію хотіла мати право жити й помирати на власний розсуд. І щоб це змінити, треба б сильно постаратися її переконати в іншому. Але в жодному разі не через примушування.  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Карантинний слалом Зеленського Диплом для потенційного вбивці