Природа національних міфологем: діахронія встановлення

Природа національних міфологем: діахронія встановлення
Кожен народ, спільнота, етнос впродовж історії створював власні міфологеми, ідеали героїв, що живуть у генетичній пам’яті тисячоліттями.

На етапі становлення нації та її переходу до перших політичних і державних союзів у неї з’являються власні міфологеми – ідеальний герой, виходець з народу; мудрець, що знає всі відповіді, або ж мужній та сильний державний діяч. Праобрази цих міфів зберігаються у національній творчості, а особливо – в її усній формі.

Міфологема – це певний стереотип, усталений образ свідомості, який живе у національній пам’яті й передається генетично. Зазвичай цей процес створення міфологем регулюється політичними подіями та історичною необхідністю, національними кризами. Народ огортає міфами прославлених людей, наділених оригінальними рисами, що є відбитком ментальності нації.

Історично найпершою виникла міфологема про харизматичного лідера, здатного об’єднати батьківщину навколо ідеї, за яку б він віддав життя. Такими лідерами для українців були Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, козак Мамай та інші герої з народу.

Апологетика національного слова як генетичного коду нації нерідко творить міфологему поета – “батька нації”, пророка, що своїм словом боронить людей, відстоює їхні інтереси. Йому теж приписують ідеальні риси, бо в очах народу він не звичайна людина, а живе втілення національної ідеї.

Характер міфологеми залежить від того, чи досягнула нація свого утвердження. Метою українців, наприклад, завжди була побудова національної держави, яку б очолював харизматичний лідер. Міфологемами можна пояснити й проблему інтеграції України в світову спільноту.

Росіяни ж свого утвердження набули через приниження інших народів. Томаш Масарик писав, що в Росії є здатність об’єднувати навколо себе нації, але з правом вищості. Робить вона це під гаслом “спільного коріння”, “близькості культур”, “єдиної церкви” тощо. Однак попри активне висвітлення Росією її слов’янського походження, ця нація не може бути слов’янською апріорі, адже її коріння є угро-фінським. Це Велика Фінляндія, яка не має жодного стосунку ні до слов’ян, ні до Росії. Ця нація має азійський тип створення міфологем, зокрема образу вождя та царя.

Польська нація на етапі становлення теж була захоплена ідеєю месіанізму, а згодом і шовінізму. Як і росіяни, поляки завжди бачили себе серед народів Європи. У польської нації також є своя національна міфологема – образ відчайдушного, мужнього героя-аристократа.

Країнам мусульманського світу характерний інший тип міфологем. Для них лідер – це мужній, войовничий кочівник, посланець Аллаха, тобто це міфологема з широким розвитком не тільки політичного, а й релігійного аспекту. Натомість у слов’янському світі міфологема лідера означає героїчного, свободолюбного воїна.

Отже, на етапі національно-державницького відродження, коли у пам’яті воскресають забуті імена, народ закликає до розкриття фальсифікованих історичних подій. Іноді дух нескореності народжує ідеї месіанської ролі пригнобленої нації. Та коли національні міфологеми помирають, народ регресує, він гине духовно, а згодом й фізично.

 

 

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ