ПСИХОФІЗИКА

ПСИХОФІЗИКА
У процесі пізнання законів природи людство ніколи не обмежувалося вивченням суто матеріального світу, а прагнуло пізнати і внутрішній світ людини та її відчуття. Потреба в психофізичних дослідженнях виникла ще в далекому минулому, адже за зовнішністю і фізичною силою не можливо дати повну характеристику людини чи спрогнозувати її поведінку в складних життєвих ситуаціях.

Ще за часів Спарти для відбору юнаків до військових шкіл використовували справжній психофізичний метод – кандидата підводили до краю скелі і спостерігали за кольором його обличчя. Якщо воно бліднуло, вважалось, що доброго воїна з цього юнака виховати не вдасться. На Сході також вивчали психофізичну реакцію організму на страх: коли людина чогось боїться – припиняється виділення слини у роті. Цю особливість організму використовували при розгляді судових справ: до рота підозрюваного вкладали рисове борошно і якщо через деякий час воно залишалося сухим, то людину визнавали винною.

Засновником наукової психофізики як розділу психології, що вивчає кількісні співвідношення між фізичним впливом (стимулом) на тіло і відчуттями людини, вважають німецького фізика і філософа Густава Теодора Фехнера (1801-1887). Він вірив, що всі живі істоти, й навіть небесні тіла, крім фізичного мають і тіло більш тонке, невидиме, – душу. Вчений намагався довести це переконання науковими методами.

Вивчаючи експериментальні роботи фізіолога Ернста Генріха Вебера (1795-1878) і опираючись на власні дослідження, Густав Фехнер відкрив головний закон психофізики – величина відчуття прямо пропорційна логарифму інтенсивності подразника (стимулу). Вчений математичним методом обґрунтував той факт, що при зростанні сили подразнення ступінь відчуття змінюється значно повільніше. Наприклад, якщо інтенсивність подразнення зросте у 100 разів, то сила відчуття – лише вдвічі. Це фундаментальне відкриття назвали Законом Вебера-Фехнера.

Дослідження Вебера також були вельми цікавими. На відміну від своїх колег, він проводив експерименти не з тваринами, а на добровольцях. Використовуючи найпростіші інструменти, як от в’язальну спицю і циркуль, Вебер вивчав тактильні відчуття на різних ділянках тіла і експериментально довів, що роздільна здатність відчуття (гранична відстань між двома подразниками, які відчуваються як одне) абсолютно несхожа у різних ділянках тіла. Так, язик має найкращу роздільну здатність відчуття, що пояснюється великою щільністю нервових рецепторів у цій зоні.

У ХІХ столітті психофізичні експерименти, як правило, ґрунтувались тільки на відчуттях людини. Та у минулому столітті дослідницький інструментарій значно розширився – з’явилась можливість вимірювання біогальванічних струмів в певних акупунктурних точках, ритмів серця (кардіограма) та мозку (енцефалограма), й чимало інших. Це дало змогу на новому рівні вивчати реакцію людини, не тільки на фізичне подразнення органів відчуття, але й відстежувати зміни навіть від впливу думки.

Психофізика спричинила великий прогрес і в медицині. Методика вимірювання опору в біологічно активних точках уможливила відстеження ранніх відхилень в організмі і попередження хвороб, навіть онкології. До прикладу, в Японії на деяких підприємствах періодично проводять дослідження здоров’я працівників за методом Накатані (вимірювання опору в акупунктурних точках), що є чудовою профілактикою та ранньою діагностикою.

В Українському інституті екології людини розроблено метод акупунктурної біогальванодіагностики, який відслідковує інтегральний вплив усіх екологічних факторів на здоров’я людини. Він забезпечує можливість запровадження своєчасної ендоекологічної профілактики.

Та одним із найдосконаліших психофізичних приладів є поліграф – детектор брехні, винайдений в 1921 році студентом медичного факультету Каліфорнійського університету Джоном Ларсеном (1892-1965). Сучасний поліграф здатний одночасно реєструвати зміни практично всіх фізіологічних параметрів організму: серцево-судинної системи, дихання, тиску, пульсу, ритмів мозку, електропровідності шкіри тощо.

Сьогодні психофізика – це невід’ємна частина як психології, так і медицини. Й з кожним роком вчені дедалі більше наближаються до головної мети Густава Фехнера – доведення пріоритетності душі над матеріальним тілом.

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ