By Голуби пам’ятають шлях додому навіть упродовж багатьох років. Як показало нещодавнє дослідження, птах, що летить до голуб’ятника, у зворотній мандрівці точно поєднує вказівки свого внутрішнього компасу з орієнтаційними пунктами, які він запам’ятав – і навіть через чотири роки після останнього перельоту – пише Робін Донован у часописі Scientific American.
Дослідження запам’ятовування у тварин – це важке завдання; у «таких працях рідко трапляється, щоб була змога через кілька років перевірити, чи колись почерпнуте твариною знання все ще годиться для використання» – говорить зоологиня з Оксфордського університету Дора Байро.
У праці, нещодавно опублікованій у “Proceedings of the Royal Society B” Байро разом зі співробітниками порівняла шлях перельоту поштових голубів три-чотири роки тому з пункту, віддаленого на 8,6 км від голуб’ятника, з трасою, яку вони обирають зараз. Дослідники базувалися на експерименті від 2016 року, в якому голуби обирали дорогу перельоту в різних конфігураціях, на самоті чи в товаристві інших голубів, котрі знали трасу, або летіли нею вперше.
Використовуючи дані з GPS, замонтованих на спинах птахів, науковці порівнювали траєкторії, що їх обирали голуби у 2016 році, зі шляхом тих самих особин в роках 2019 і 2020, подбавши про те, аби жоден голуб не бував на цій перелітній трасі в означеному періоді часу. Деякі голуби проминали попередні орієнтаційні пункти, але більшість обирали шлях «надзвичайно схожий» до того з 2016 року, твердить один з авторів даної праці Жульєн Колле: «Це виглядало так […], наче останній переліт на цій трасі був учора, а не чотири роки тому».
Науковці до того ж виявили, що голуби запам’ятовували трасу не залежно від того, чи в перший раз вони пролітали її самі, чи в товаристві інших, і давали собі раду значно краще від тих особин, котрі не мали досвіду від 2016 року.
Такий результат не є несподіваним, каже Вернер Бінгман, котрий досліджує навігацію тварин у Bowling Green State University і котрий не брав участі в даній праці. Але це чергове підтвердження досконалої пам’яті поштових голубів і «наказує нам при нагоді дещо переглянути нашу егоцентричну переконаність про існування прірви, яка ділить людські пізнавальні здібності від можливостей тварин».
