By Дубові ліси західної частини Північної Америки є місцем гострої конкуренції, яка ведеться між гілами чорноволими, які ревниво оберігають свої території, що складаються з певної кількості дерев. Птахи гніздяться в групах, які спільно опікуються молодими – якщо один з батьків гине, то конкуренти з сусідства, у яких якраз немає молодих, відразу ж намагаються взяти під свій контроль цю територію – пише Джім Дейлі у журналі Scientific American.
Битви, іноді й смертельні, можуть тривати і по кілька днів. Вчені спостерігають за цією боротьбою вже 50 років, але щойно тепер вони зорієнтувалися, що разом з ними за битвами спостерігають ще й інші дятли.
Біолог Сагаш Барве з Smithsonian Institution проводив дослідження боротьби дятлів із дубових лісів. Результати він опублікував нещодавно в Current Biology. Його група викрила пернатих глядачів завдяки тому, що раніше прикріпила до кількох груп птахів ультралегкі, радіопередавачі, які заряджаються від сонячної енергії. «Підчас битв панує такий галас, що зорова обсервація всіх птахів неможлива» – пояснює Барве.
Науковці відкрили, що інформація про те, що з’явилася нагода захопити нову територію, розходиться поміж дятлів блискавично. «Це інтригуюче. Адже тварини не мають мови, зазвичай, ми вважаємо, що їм важче передавати новини – підкреслює еволюційна біологиня Крістіна Райл, котра не була учасницею досліджень. – Вони ж не залишають дописів на Facebook і не розмовляють про це на вулицях». На даний момент ніхто не знає, яким чином дятли з найближчої околиці так швидко орієнтуються в ситуації: битви вибухають за кілька хвилин після смерті птаха з якогось гнізда.
Група Барве викрила пташиних глядачів, котрі були здатні навіть упродовж години спостерігати за битвою. Однак, в цей час вони не охороняли власних територій, що на думку Райл вказує на те, що інформація на тему поведінки суперників є для них цінною і вартою високого ризика. Слідкування за взаєминами між особинами з інших груп є поведінкою, яка рідко зустрічається серед птахів – каже Барве.
Дослідження вказують на те, «що гіли чорноволі чудово розуміють суспільну динаміку в своїх популяціях – додає він. – Це показує тільки те, як мало ми знаємо про складні суспільні системи, які функціонують серед тварин».
