Рафінована ехолокація

Рафінована ехолокація
Кажани відомі тим, що використовують високочастотні акустичні сигнали, щоби спритно виловлювати вночі летючих комах, навіть посеред лісової гущавини. Однак понад 40% комахоїдних видів кажанів полюють, хапаючи комах, які сидять на листі чи інших поверхнях – пише Рейчел Берковіц у журналі Scientific American.

Оскільки звукові хвилі, що їх видають кажани, відбиваються від рослин під різними кутами, то хаотичне відлуння, що виникає внаслідок цього, має робити комаху, скулену нерухомо на листку, практично непомітною для мисливця. Тому науковці вже давно підозрювали: щоби локалізувати потенційну жертву, кажани допомагають собі зоровими чи запаховими чинниками, або й звуками, які видає комаха.

Але нещодавно біологи Інга Гайпель зі Смітсонівського інституту вивчення тропіків, Ральф Саймон із Вільного університету Амстердама та їхні колеги дослідили, що деякі кажани знаходять нерухому і беззвучну комаху на листку, послуговуючись виключно ехолокацією. Згідно зі статтею, опублікованою в серпні 2020 р. в Current Biology, налітаючи на ціль за визначеною траєкторією, Micronycteris microtis використовує листок як акустичне дзеркало, яке скеровує відбиття звукової перешкоди вбік, залишаючи виразним сигнал, що відбився від самої комахи.

“До вух кажана доходить підсилене відлуння від здобичі, тоді як відбиті від листка звукові хвилі ефективно приглушуються”, – каже Джон Раткліфф, зоолог з Університету Торонто, який не брав безпосередньої участі у нових дослідженнях.

Науковці розмістили в приміщенні мікрофони і спостерігали, як звукові хвилі, що їх генерував сонар, який імітував кажана, відбиваються від листка. Виявилося, що у випадку голого листя хвилі не відбивалися в напрямку джерела, натомість коли на листок помістили комаху, звуки, що падали під кутом приблизно 60̊ від вертикалі, відбивалися у напрямку сонара. Потім науковці зафільмували чотирьох диких кажанів, що ловили цвіркунів, які сиділи на листі. “Кажани налітали точно під передбаченим кутом”, – пояснює Саймон. Під іншими кутами здобич ставало значно важче викрити.

Науковці не вперше зауважили, що кажани використовують хвилі, відбиті від якоїсь поверхні. Особини, які харчуються на озерах і ставках, подібним способом знаходять комах, що літають над поверхнею води. Але в цьому випадку вони мають справу з розлогою площиною поверхні водойми і не змушені скеровуватися до цілі аж із такою точністю. “Це захопливо, коли ми відкриваємо, що один і той самий процес відбувається за цілком відмінних умов”, – каже нейронауковиця Міхаела Варнеке з Університету Вісконсина у Медісоні, яка вивчає ехолокацію, але не брала участі у згаданих дослідженнях.

Ми поки що не знаємо, чи цей мисливський метод Micronycteris microtis є типовим і для інших видів кажанів – каже Раткліфф. Однак отримані результати збільшують наші знання про акустичну перцепцію світу кажанів, що, можливо, дасть нові практичні рішення, зокрема – для вдосконалення технік ехолокації – твердять автори дослідження.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Людська тканина – із шовку Науковці викрили паразитів, що спричиняють малярію