By Раса Юкнявічене – виконувачка обов’язків президента Парламентської асамблеї НАТО, колишня міністерка оборони Литви, одна з ініціаторів створення українсько-польсько-литовської миротворчої бригади. Підтримує Україну в усіх резолюціях Парламентської асамблеї НАТО. Просуває план Маршала для України.
– У березні цього року парламентарі були налаштовані негативно щодо бажання українців вступити до НАТО. Які чинники раптово вплинули на рішення надати Україні статус країни-аспіранта НАТО?
– Наша Парламентська асамблея вирішує найважливіші проблеми щодо безпеки. Потрібно зрозуміти, що ми (Литва – прим. авт.) вступили в НАТО через 10 років після того, як стали офіційними аспірантами до вступу. Ви (Україна – прим. авт.) зробили офіційну заяву щодо членства в НАТО лише два роки тому.
– Але ще до президентства Януковича Україна заявила, що хоче бути членом НАТО
– Ви маєте розуміти інші країни, що уже є в НАТО. Україні потрібно дуже багато працювати. Впродовж 20 років бажання українців щодо вступу в НАТО були непостійними, то ви хотіли бути в НАТО, то Янукович приїхав і заперечив присутність вашої держави в Альянсі, а зараз знову хочете стати членом НАТО. У Бухарестському меморандумі від 2008 року вказано, що Україна і Грузія стануть членами НАТО, але для українців це дуже довгий шлях. Литва ішла цим шляхом іще з 1990 року. Найперше, литовські парламентарі заявили, що не будуть членами жодних пострадянських організацій, рішення було одностайним. Литва розробила спеціальні закони, що підтверджували євроатлантичну інтеграцію. Ми формували свою армію на критеріях НАТО. Вступ до ЄС ще складніший, потрібно робити реформи. НАТО – це не лише армія. НАТО – це демократія та антикорупція. І про закони, в Україні про них не лише політики мають говорити.
– Що саме нам заважає вступити в НАТО?
– Реформа збройних сил, демократія, боротьба з корупцією, і найголовніше, щоб у головах людей було інше поняття про корупцію. Інтеграція в НАТО – це інтеграція усієї держави, а не лише її військ. Ви знаєте, треба робити реформи так, щоб було зрозуміло, що найперше вони потрібні не НАТО, а українцям. Корупція принижує український народ. Росія іде туди, куди їй дозволяють іти. Потрібно робити так, щоб у росіян навіть у голові не було думки прийти сюди (в Україну – прим. авт.). А якщо вони навіть і підуть, то отримають багато втрат і жертв.
– Якщо Путін не зупиниться?
– Путін Путіним (усміхається). У Путіна є своя робота. Іноді він навіть і допомагає. Звичайно, жертвуючи тисячами.
– Якщо розгорнеться повномасштабна війна в Україні, що тоді буде робити НАТО? Україна – це центр Європи.
– НАТО робить зараз уже все, щоб цього не було. Нам потрібно разом працювати так, щоб Путіну навіть не захотілося сюди увійти. Я думаю, тепер українська армія набагато сильніша, ніж була у 2014 році, коли Янукович зробив усе, щоб цієї армії не було, щоб українці не могли захищатися. Я гадаю, що Путін більше йде на гібридну війну, щоб окупувати голови людей, щоб впливати на вибори, які будуть у наступному році. Для окупанта найголовніше, щоб українці зійшли із євроатлантичного шляху. Ось тому вам потрібно зробити все, щоб інші політичні сили, які прийдуть після виборів, підтримали вступ до НАТО і ЄС! Я от бачу плакати “Новий курс для України”. У мене питання: що це означає, новий курс? Якщо це не відмова від НАТО і ЄС, нові реформи і подолання корупції, тоді добре, а якщо це новий курс, щоб знову зупинитися, як при Януковичі, тоді це дуже погано. Те, що в Україні 50% людей говорить про бажання вступу до НАТО – це є надважливо, адже вступ до НАТО залежить найперше від бажання самих людей.
– Деякі політики стверджують, якщо помирає український вояк, то Європа не настільки реагує на втрату, якби загинув миротворець. Чи підтверджуєте їхні слова?
– Багато країн уже допомагають вам. І Литва також не виняток. Наші військові експерти в Україні, ваші солдати – у Литві на навчаннях. Ми навіть допомагаємо з амуніцією. Американці також зробили хороший крок вперед з Джевеліною. І, якщо Путін піде далі, тоді це не буде війна лише з Україною, це буде геть інше. І це не буде так, як відбулося із Кримом та Східною Україною. Ситуація зараз зовсім інша.
– Українці мають клопоти і від інших сусідів, угорців та поляків. Гадаю, ви обізнані про позиції угорського уряду стосовно освітнього закону та радикальні настрої Польщі. Яка ваша думка стосовно цих інцидентів?
– Так, я знаю це. З Польщею менші непорозуміння. Мене шокує те, що угорська влада використовує НАТО як інструмент тиску на Україну. Можна мати дискусію стосовно мови та закону про освіту, але в жодному випадку не використовувати НАТО. Я піднімала це питання на сесії у Варшаві Парламентської асамблеї НАТО з президентом Дудою та міністром закордонних справ Польщі. Їхня відповідь мені сподобалася. Вони добре розуміють, що НАТО не можна використовувати як інструмент тиску. Литовські парламентарі ще у листопаді минулого року написали листа в парламент Угорщини, де вказали, що ми не розуміємо такого тиску на незалежну державу.
– У Литви й України є спільна історія, спільний ворог. Ваш візит в Україну, до Львова, це ще одне свідчення міжнародної підтримки у боротьбі з окупантом.
– Я рада бути у Львові. Це місто для литовців є дуже близьке. Архітектура нагадує Вільнюс. І у нас була спільна історія, коли ми були окуповані Радянським союзом. Я знаю багато людей, литовців, які були у в’язницях разом з українськими партизанами. У нас найліпше ставлення до українців. Литовці дуже б хотіли, щоб ми усі були разом у ЄС та НАТО. У моїй парламентській роботі у пріоритеті Україна, бо ми розуміємо, якщо Україна буде європейською державою і у європейських структурах, то це допоможе і Росії визначитися. Я думаю, що ми допоможемо залишити в минулому російські імперські звички. А без України така сильна і агресивна російська імперія неможлива. Дивлячись на те, що відбувається в Україні, ми розуміємо, що ви захищаєте і нас. Я приїхала, щоб подякувати тим людям, які загинули і які зараз на війні.
