By 
На офіційному сайті Петербурзького міжнародного економічного форуму (ПМЕФ), що проходив цьогоріч 6-8 червня, зазначено, що це зібрання – “унікальна подія у світі економіки і бізнесу”. У чому ж його винятковість?
Програма ПМЕФ складалася із чотирьох тематичних блоків: “Світова економіка у пошуках балансу”, “Російська економіка: реалізуючи цілі національного розвитку”, “Технології, що наближають майбутнє”, “Людина – насамперед”. Отже, тема ПМЕФ доволі співзвучна із програмою цьогорічного Міжнародного економічного форуму. Організатори зібрання у Петербурзі не приховують у цій грі своїх амбітних намірів, називаючи ПМЕФ “російським Давосом”.
Із 2005 р. форум вважається “президентським”. Цьогоріч на ньому були аж… кілька глав держав і світових організацій, зокрема, очільник КНР Сі Цзіньпін, генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш, президенти Болгарії, Словаччини та Вірменії. Унікальним при цьому варто вважати утримання доброго обличчя посадовців за поганої гри. Насамперед це стосується заяв про могутність економіки Росії. Мовляв, навіть санкції – теперішні й майбутні, не зможуть завдати шкоди російським фінансам. Ба більше, учасники зібрання захоплено стверджували, що Петербурзький форум самим фактом охоплення країн-учасниць і кількістю делегатів продемонстрував, що “ізоляція Росії” – це міф. До того ж Росія є однією з найважливіших для світової економіки держав.
Другою унікальною ознакою форуму були політичні характеристики, надані процесам глобалізації і, зокрема, США, як основному ворогу поступального розвитку і міжнародного співробітництва. Свій виступ президент РФ Володимир Путін почав з оцінки глобальної економіки, де “наявна модель економічних відносин перебуває в кризі, що має глобальний характер”.
Основна проблема, на думку очільника Кремля, – це нинішня модель глобальної торгівлі з абсолютизацією “західної ліберальної традиції”. Однак, як він вважає, цей період добігає кінця. Ще однією проблемою Путін назвав зростання явного і прихованого протекціонізму та початок торгових війн. Можна зрозуміти гнів і розчарування президента РФ, адже за умов жорсткого протекціонізму вже стільки не вкрадеш інновацій, як це можна було зробити раніше.
На думку президента РФ, “криза відносин і підрив довіри в світовій економіці наступили через те, що модель глобалізації все менше відповідає новій економічній реальності. Закладені перші шаблони ставили країни Заходу в виняткове становище, давали їм фору і ренту”. Рейдерство, торгові війни, усунення конкурентів неринковими способами – все це стало, на думку президента, новими рисами глобальної економіки. Він це чудово усвідомлює, адже сам був біля витоків великодержавного рейдерства та торгових війн.
Як приклад В. Путін навів затяжну історію з будівництвом “Північного потоку-2”. На його думку, проект повністю відповідає національним інтересам усіх учасників – і європейців, і Росії. Країни ЄС долучилися до проекту, бо зацікавлені, але це, за словами кремлівського лідера, “не відповідає інтересам тих, хто звик до винятковості і вседозволеності”. Ті, “хто звик”, – це Польща, Україна, Молдова, Словаччина, США, Данія і держави Балтії. Саме Данія – остання держава, що досі не видала дозвіл на будівництво.
За словами В. Путіна, “при поточному розвитку подій система перетворюється в карикатуру самої себе, коли одна країна – США – поширює свою юрисдикцію на весь світ. Це суперечить завданням багатополярного світу. Це шлях до нескінченних конфліктів, до боїв без правил всіх проти всіх”.
Однак тут президент Росії лукавить, бо добре знає, що лише дві країни (США і Китай) ведуть між собою боротьбу, а відтак і формують нову архітектуру світобудови, де Росії відведено місце другорядного підмайстра.
Не менш унікальним на форумі було й загравання з “китайським драконом”. Зважаючи на те, що за потреби США можуть вжити такий ефективний механізм стримування імперських апетитів, як міжнародну систему грошових переказів (SWIFT), В. Путін на упередження заявив: “Ямайська система з пріоритетом долара США не вирішила проблем фінансової системи. Роль долара як резервної валюти потрібно переосмислити, тому що він перетворився в інструмент тиску емітента на інші країни. Довіра до нього падає”. Чи це не натяк на бажання Москви і Піднебесної обвалити долар?
Водночас голова КНР Сі Цзіньпін заявив, що “в особі Росії ми маємо одного з пріоритетних партнерів у всіх областях”. Не єдиного, а лише “одного з пріоритетних”? Хто ж сьогодні може бути більш пріоритетним для Китаю? Також лідер Піднебесної підкреслив, що “Китай готовий ділитися технологіями з усіма партнерами. Необхідно нарощувати зусилля з побудови толерантного суспільства, що ставить на перше місце інтереси людини”. Гротескним доповненням мозаїки форуму з її унікальним заграванням та запобігливістю є слова очільника Болгарії, який у своєму виступі зазначив: “Хто б міг подумати 20 років тому, що Китай буде захищати вільну торгівлю, а США нав’язувати протекціонізм?” Водночас Румен Радев підкреслив, що “Болгарія – друга країна, яка визнала КНР. Але першої[СРСР] вже не існує, тому можна починати відлік з Болгарії”.
Як вихід із складного становища, в якому перебуває економіка РФ, В. Путін запропонував світовому товариству “провести демілітаризацію ключових сфер світової економіки”. “Сьогоднішні тенденції в світі свідчать про те, що роль країни і її суверенітет визначаються здатністю захистити своїх громадян, її внеском в світову культуру”, – зазначив президент РФ. Чому ж Путін заговорив про демілітаризацію? Невже закінчуються гроші на збройні перегони, в яких Росія відстає від лідерів – США і КНР?
За словами Путіна, завдання Росії у найближчі роки – ввійти в п’ятірку найбільших економік світу. Кого ж Москва планує виштовхати? Адже перед нею йдуть нестримними темпами США, КНР, Японія, Німеччина, Індія, Велика Британія, Бразилія, Франція, Італія, Канада, Австралія. Та попри все, “Росія має серйозні кадрові ресурси і доробки в реалізації технологічних рішень, наскрізних технологій – це штучний інтелект, геномні технології для медицини, портативні джерела енергії, нові матеріали”.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
