By 
Для сучасного світу характерні різний рівень економічного розвитку країн та різне місце цих країн у технологічній революції. Наслідком цього є нерівність у доступі до соціальних благ від впровадження технологій і до основних ресурсів, яких на нашій планеті стає дедалі менше. Через це збільшується рівень соціальної нестабільності у країнах периферії.
За прогнозами дослідників, автоматизація і роботизація виробництва у ХХІ столітті мають відкрити нові можливості для людини, а це зокрема розширення демократії, скорочення робочого часу і вивільнення часу для творчої діяльності. Проте в умовах глобалізації ринкових процесів вигоду від автоматизації виробництва отримують поки що тільки розвинені країни «золотого мільярда». У цих країнах автоматизація стимулює появу робочих місць.
Згідно з дослідженнями, на кожне робоче місце, створене з допомогою новітніх технологій, виникає близько пʼяти додаткових робочих місць. Це підштовхує працівника до здобуття другої освіти, підвищення кваліфікації, а завдяки профспілковому лобі у західноєвропейських країнах сприяє не скороченню робочих місць, а зниженню тривалості робочого дня. Швеція, наприклад, 2016 року офіційно перейшла на шестигодинний робочий день.
І в країнах-лідерах, і на периферії збільшується розрив між багатими та бідними і зростає безробіття саме внаслідок роботизації виробництва. Згідно з аналізом даних бюро перепису населення США, різниця між доходами 20% найбагатших і найбідніших громадян збільшилася з $ 29 200 до $ 189 600 за період від 2010 до 2015 року.
Джерело: аналіз бюро перепису населення США від «Bloomber»
За прогнозами аналітиків Брукфілдського інституту інновацій і підприємництва при Університеті Раєрсона (Канада), у найближче десятиліття машини залишать безробітними від 1,5 до 7 млн канадців.
У сучасному виробництві чимало видів робіт виконують компʼютери, таким чином компанії знижують вартість операцій. Відповідно низькокваліфікованих співробітників скорочують. Ця тенденція в майбутньому збільшуватиметься. Так, за даними американського провайдера фінансової інформації «Bloomber», близько 38% робочих місць у США до початку 2030-х років можуть ліквідувати. Йдеться насамперед про роздрібну та оптову торгівлю, сферу перевезень і виробництво. Працівників у таких компаніях переводять на неповний робочий день. Але зарплати, яку отримують тимчасові або частково зайняті працівники, не вистачає на оплату житла і на базові потреби. Через це люди переїжджають у віддалені від роботи місця з доступнішим житлом. При цьому 2016 року орендна плата в країні збільшилася на 3,9%, якщо порівнювати з 2015-м.
Гендерний аспект. Дослідники зʼясували, що ризик втратити роботу через автоматизацію вищий для чоловіків, ніж для жінок. Річ у тому, що роботизація насамперед охопить такі сфери економіки, як торгівля, транспорт, будівництво, де працює більше чоловіків і де робітники мають нижчий рівень освіти і соціальних навичок. А ось до освіти, охорони здоровʼя і сфери обслуговування автоматизація дійде не так швидко. Згідно з даними «PricewaterhouseCoopers», впродовж наступних 15-ти років близько 30% робочих місць у Великобританії (10 млн осіб) ліквідують, оскільки цю роботу виконуватимуть машини. Проте ця тенденція найменше загрожує жінкам, які зайняті саме у сфері обслуговування, освіти та охорони здоров’я. Отож 35% професій, представниками яких здебільшого є чоловіки, потрапили в групу ризику, а для жінок ця цифра становить 26%. Це підтверджує і дослідження, які здійснили ще 2013 року оксфордські вчені. Згідно з їхніми даними, у сфері будівництва, де 97% працівників – чоловіки, ризик залишитися безробітним через автоматизацію становить 70%. А в медицині, де 93% медсестер – жінки, імовірність втратити роботу через роботизацію – лише 0,009%.
Україна. Україна, на відміну від розвинених країн-лідерів, які швидко стали впроваджувати і використовувати новітні технології й автоматизувати свою економіку, є країною периферії. Як і багато інших, вона не встигла накопичити достатньо капіталу та ресурсів і перебуває на етапі переходу до «постіндустріальної» економіки. В її класичне індустріальне виробництво складно швидко впровадити процеси автоматизації. Водночас робоча сила у країнах периферії залишається відносно дешевою, але люди готові конкурувати між собою за досить низькі зарплати.
Зворотнім боком глобалізаційного розвитку є те, що процес автоматизації у країнах-лідерах розвивається не дуже швидко й неповною мірою, адже є змога найняти дешеву робочу силу в країнах периферії, з яких можна «вичавлювати» більше ресурсів (людських, виробничих), пропонуючи мінімальну оплату і практично не надаючи соціальних гарантій. Логіка проста: максимальний прибуток з мінімальними витратами.
А розрив між доходами населення різних країн стає дедалі більшим. Якщо на початку Другої промислової революції (середина ХІХ ст.) населення розвинутих західних країн отримувало більше приблизно на 1,9 раза, ніж мешканці країн, які розвиваються, то у 2000 році цей показник збільшився до 7,2 раза. У перспективі протягом найближчих десяти років від автоматизації і роботизації виробництва виграють світові центри впливу – Німеччина, Швейцарія, Китай. Вони збільшать відсоток роботизованого виробництва майже до 50-ти (проти теперішніх 10%). А іншим державам, як-от Україні, наздогнати їх буде просто неможливо. Тому економічна прірва між країнами-лідерами і периферією поглибиться, це може загострити внутрішньо-соціальні проблеми й навіть стати джерелом соціальної нестабільності.
Безумовно, Україна буде залучена у світове роботизоване виробництво. Наприклад, наша промисловість може виробляти сталь для роботів і супермашин. Проте левова частка інвесторів вітчизняної економіки – зарубіжні, отож, природно, прибуток від їхньої економічної діяльності йде за кордон.
Якщо в економічно розвинених суспільствах є чимало інституційних механізмів, які нейтралізують негативний вплив автоматизації та роботизації на рівень безробіття (безумовний базовий дохід, незалежні профспілки), то в суспільствах периферії з низьким рівнем соціального захисту і залежністю від іноземних інвестицій складно буде добитися системної перекваліфікації працівників або збереження робочих місць і зарплат на відповідному соціальному рівні.
Що робити Україні в умовах перспективи інтенсивної автоматизації виробництва і низької соціальної захищеності населення? На думку українського соціолога Вікторії Мулявки, освіта і комплексні зміни в економіці – головні інструменти виживання в майбутньому. Цю тезу розвивають і фахівці з Оксфордського університету, які вважають: оскільки кваліфікованіші робочі місця менш придатні для автоматизації, надією для країн, які розвиваються, є саме підвищення кваліфікації працівників та їх перекваліфікація.
На жаль, у більшості країн, що розвиваються, зокрема в Україні, саме модель орієнтації на західних інвесторів сприймають як оптимальний шлях до успіху, а найбільшим досягненням уважають роботу в іноземній компанії. Такий курс не створює сприятливих умов для економічного розвитку і підвищення рівня життя населення, а лише консервує нерівність між розвиненими і бідними країнами. Природно, реформування освіти мають супроводжувати комплексні зміни у структурі економіки.
