Російська доля:«ссучений» кремль і зек-праведник

Російська доля:«ссучений» кремль і зек-праведник

Тюремна субкультура в Росії завжди займала помітне місце в російському суспільстві, причому не лише на рівні простолюду, але й в елітарних середовищах. Тому й з уст нинішнього президента РФ не раз публічно злітали фрази із зеківського репертуару, типу «мочить в сортирах» чи «нравится, не нравится, терпи моя красавица», що сильно дивувало й обурювало західних політиків з дипломатами, але цілком нормально сприймалося самими росіянами та й іншими екс-совками. Однак, виявилося, що від захоплення кримінальною творчістю до небезпечного зближення з реальними кримінальними злочинцями шлях досить короткий. Особливо це небезпечно, коли мова йде про вплив колишнього зека, а тепер власника приватної військової компанії на керівника найбільшої країни світу, президента держави з ядерною зброєю.

«Ссученими» на радянському кримінальному жаргоні називали злочинців чи ув’язнених-зеків, які пішли на співпрацю з офіційною владою. За радянських часів до них всі – і представники влади, котрі дбали про «честь мундиру», і злочинці, що дотримувалися правил кримінального світу – ставилися зневажливо і зверхньо. Однак, в процесі розвалу СРСР багато-що змінилося. «Чекісти» злигалися з бандитами – разом грабували «народне добро», ділили сфери впливу, творили нову еліту, названу в публіцистиці «новыє русскиє». З того часу «кримінальні авторитети» завжди були присутніми в середовищах політичної, економічної, культурної еліти практично всіх пострадянських країн. Але в Росії, зі зрозумілих причин, досягли найвищого успіху.

Колишній кримінальник, а тепер мільйонер й власник ПВК «Вагнер» Євгеній Пригожин, відомий ще як «кухар путіна», з точки зору «злодіїв у законі» – типовий «ссучений». Та все ж, мабуть, нетиповий, оскільки має значний персональний вплив на президента РФ (а значить, що й на інших кремлівських небожителів), відкрито критикує російське військове керівництво за рішення на полі бою, посилає в Європейський парламент закривавлену кувалду, якою демонстративно публічно було покарано одного із зрадників-«вагнерівців». А ще він з благословення вищого керівництва країни проводить масову мобілізацію в’язнів по тюрмах та колоніях РФ для участі у війні проти України, тобто займається «ссученням» тисяч зеків.

Така активність Пригожина викликала обурення й занепокоєння навіть у колишнього зека, відомого в кримінальному світі Росії як Гріша Московський, котрий у соцмережах розмістив кілька відео-звернень: і до ув’язнених, і до простих росіян. Якщо коротко, то зеків він закликає не «сучитись», а цивільним громадянам пропонує виходити на вулиці, щоб не допустити приходу до влади двох банд – як він їх називає – «вагнерівців» і «кадирівців». Гріша Московський говорить правильні речі: «нормальний мужик» не піде вбивати жінок, дітей і стариків; це Росія напала на Україну, а не навпаки, тому не може бути й мови про захист батьківщини; «вагнерівці» і «кадирівці» – це бандити, грабіжники, насильники, вбивці, котрі стануть проблемою перш за все для російського народу. Мужність вчинку і прості й зрозумілі «істини» від колишнього московського зека не залишились без уваги: їх поширюють і коментують тисячі користувачів соцмереж. В основному хвалять і підтримують. Але – чи вийдуть на вулиці, як він їх закликає?

Це навряд чи. Активніші й порядніші росіяни вже давно по тюрмах за свої протести. Більш кмітливі й «хитрозаді» – за кордоном. В самій Росії залишається її основа – «глибинний народ», вони ж «богоносці» й вмістилище «таємничої російської душі». Вони теж не в захваті від того, що тисячі «урок» (ті, котрі виживуть), повернувшись за півроку з українського фронту, знову почнуть вбивати, грабувати, ґвалтувати – тільки тепер уже не «хохлов», а своїх же «богоносців». Їх це лякає, та – традиційно мовчать. Ну може не мовчать, але говорять тихо й інкогніто. Російська експертка в аналітичній групі Carnegie Endowment for International Peace Тетяна Становая сказала нещодавно в одному інтерв’ю: «Вперше від початку війни люди починають розглядати найгірший сценарій, що Росія може програти, і вони не бачать, як Росія могла б вийти з цього конфлікту без втрат». Ще якісь соціологічні дослідження показують, що все більше росіян війною незадоволені.

І що з того? Ми ж знаємо, що це в них говорить страх за власну шкуру, а не співчуття до українців; образа на весь світ, але не утиски сумління. Більшість із так званих простих росіян, на відміну від колишнього зека Гріші Московського, не хвилюють питання честі. Та й це не новина – такий він вже є російський народ і то не від нині. Ще 150 років тому Достоєвський писав: «Русскому человеку честь одно только лишнее бремя. Да и всегда было бременем, во всю его историю. Отрытым “правом на бесчестье” его скорей всего увлечь можно».

Що ж, росіяни скористалися цим відкритим «правом на безчестя» напавши підступно на Україну 24 лютого. Тепер їм з цим жити.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.