By 
Після того, як путін оголосив початок проведення мобілізації в росії, кілька країн-сусідок одразу закрили свої кордони, остерігаючись напливу охочих втекти від участи у війні. Але не всі, тому вже невдовзі сотні тисяч російських чоловіків вишикувалися в черги, проте не біля військоматів, а на прикордонних пунктах пропуску. Далеко не скрізь їм раді, звісно, через поведінку самих росіян.
Інтернетом ширяться численні фото переписки росіян, як тих, що втікають від мобілізації, так і ти, які вже опинилися в одній із сусідніх державі. Серед повідомлень багато таких, де мешканці «ерефії» дивуються чи денервуються через те, що їх не пропускали через кордон, бо вони забули відклеїти із автівки літеру «z», що означає підтримку окупаційної війни проти України. Також висловлюють свою злість з того приводу, що їх просять вчити мову тієї держави, до якої вони припхалися, чи принципово не хочуть відповідати їм російською. Оскільки це здебільшого закриті групи-чати в телеґрамі, то росіяни там особливо не підбирають слів та говорять про те, що Грузія та Казахстан, котрі прийняли чи не найбільше втікачів, наступні на «денацифікацію» за своє «недостатньо прихильне» до них ставлення. Також не соромляться повторювати пропагандистську маячню про те, що казахи, начебто, живуть на подарованих росією землях, котрі лиш орендують.
Крім того, вони навіть не намагаються прикидатися, що не підтримують цю огидну війну, й не розуміють, чому це не подобається мешканцям інших країн. А ті якраз прекрасно усвідомлюють, що будь-який росіянин може бути потенційним окупантом, навіть, якщо він не прийшов зі зброєю, а начебто втікає від війни. Адже кількість росіян зростатиме, вони вимагатимуть для себе більше преференцій та особливого ставлення, на котре не заслуговують. І коли цього не доб’ються чи справедливо отримуватимуть запотиличники за своє хамство та неналежну поведінку, то де гарантія, що тоді не покличуть путіна захистити їх?
В цьому випадку варто пам’ятати кримськотатарську мудрістю: «Не саджай у дворі берізки. Прийде росіянин — скаже, що це його земля».
Проте далеко не всі росіяни залишаються в сусідніх країнах. Чимало із них їдуть далі в Європу, де планують осісти. При чому «Ґєйропа» зовсім не муляє їх, попри їхні відверті імперські та «скрєпні» погляди. Особливо огидно це тому, що притулок в ЄС, особливо в Німеччині, знайшло багато справжніх біженців, переважно українки з дітьми, котрі втікали від «русского мира», натомість не зможуть відчувати себе в безпеці, бо він настигнув їх і там, в тисячах кілометрів від лінії фронту та росії.
Ще свіжими є в пам’яті кадри із весняно-літніх шабашів місцевих росіян в Німеччині та на Кіпрі, котрі розмахували своїми прапорами, влаштовували масштабні проходи та автопробіги, волаючи огидні совкові пісні та вимагаючи не приймати біженців з України. Наскільки масштабнішими можуть стати подібні заходи, коли чисельність їхніх громад в містах ЄС зросте в рази після приїзду втікачів від мобілізації?
Фінляндія, котра протягом довгого часу опиралася, все ж закрила свої кордони для втікачів від мобілізації. Проте з самого початку підселяла цих новоприбулих окупантів в табори для біженців, де переважну більшість складають українські жінки, діти та старші люди. Тепер фіни планують змінити цю стратегію й не робити подібного.
В інтернеті з’являється все більше повідомлень про те, що сім’ї, котрі прихистили українок в Європі, приймають і російських чоловіків-втікачів, не вбачаючи в цьому жодної проблеми, через що нашим доводиться наново шукати житло, аби убезпечити себе від сусідства із росіянами.
Люди Заходу поки не розуміють кількох ключових нюансів. Вони вважають росіян, котрі втікають від війни, або противниками режиму, або пацифістами. Натомість вони втікають здебільшого через те, що не хочуть на війні здохнути. При цьому цілком спокійно можуть поділяти погляди путіна, хотіти, аби Україну знищили, але просто не їхніми руками. Так само в наборі їхнього світогляду цілком ймовірно є і зневага до західних цінностей, що зовсім не шкодить їм все одно пертися в ЄС, аби перечекати там війну, а можливо й отримувати допомогу від місцевого уряду. Якась частина просить також притулку. Ба більше, багато-хто із них «розважатиметься», намагаючись залякувати українців на вулицях чи розписуватимуть будівлі в містах своєю zвастикою, як це трапилося нещодавно в Барселоні.
Натовпи росіян в інших країнах, особливо в Центральній Азії, неодмінно призведуть до ефекту погіршення відносин не лише між владою росії і цих держав, а й між росіянами, що понаїхали та місцевим населенням. Традиційно огидна, імперська, зверхня та шовіністична поведінка росіян спричинить зростання ненависти до них. З’являтиметься все більше міжнаціональних конфліктів, а разом із ними – закликів до того, аби вигнати росіян із країни.
Тепер усі ці держави, що прийняли втікачів від мобілізації побачать й відчують на собі всю трешовість російського виховання, всю силу російської культури з неодмінним розпиванням алкоголю всюди, де лиш можливо. Матимуть краще усвідомлення, що насправді несуть із собою нащадки Достоєвського та Мусорського. І це ті, котрих російські опозиціонери називають активною частиною суспільства, що ж тоді говорити про решту?
Тож російські втікачі від мобілізації чудово справляються із місією поширення русофобії світом. І якщо кремль намагався створити завдяки війні міграційну кризу в ЄС, сподіваючись, що велика кількість біженців з України роздратує європейців, то він помилився. Натомість приїзд росіян, котрі поводяться неадекватно, ще більше похитне замилування іміджем російської культури на Заході.
Як і відверне прихильність ще недавніх близьких союзників серед колишніх совкових країна та відіб’є бажання мати із росіянами щось спільне. Тим паче, що путін та компанія не виконують своїх зобов’язань по ОДКБ перед тією ж Вірменією, котру навіть не пробують підтримати в її боротьбі з Азербайджаном. Чиста тобі русофобія на марші.
