Росія втрачає свій вплив на пострадянському просторі

Росія втрачає свій вплив на пострадянському просторі
Останнім часом у країнах СНД відбулася низка подій, що підтверджує послаблення російських авторитарних механізмів управління цими територіями.

Після розпаду Радянського союзу першими з зони впливу Росії вийшли прибалтійські республіки, які завжди прагнули до європейських цінностей і ніколи не сприймали євразійських, що їх насаджувала Російська імперія. Згодом те саме зробила й Україна, засвідчивши під час Помаранчевого і Євромайдану свої європейські і євроатлантичні прагнення. Росія, однак, досі намагається утримувати контроль над більшістю країн пострадянського регіону, використовуючи для цього як “м’яку”, так “жорстку” силу.

Нещодавно у Киргизстані після масових протестів, спричинених фальсифікацією парламентських виборів, у відставку пішли прем’єр-міністр, спікер парламенту та президент країни. Хоча експерти здебільшого називають ці протести боротьбою кланів півночі та півдня за владу, люди вийшли на мітинги ще й через соціальні та економічні негаразди, спричинені поширенням коронавірусу. Зокрема, у країні зріс рівень бідності, однак влада не надавала громадянам жодної ефективної допомоги. Значна частина населення також була обурена ісламізацією країни. Так, наразі у Киргизстані вже є приблизно 2,5 тис. мечетей і мусульманських університетів. Це відбувається через орієнтацію держави здебільшого на мусульманські країни, як-от Кувейт, Саудівська Аравія та Туреччина. Така політика киргизстанської влади, однак, не влаштовує Кремль.

Свої позиції Росія втрачає також і у Вірменії, що завжди була її союзником та партнером з ОДКБ. У країні навіть розміщена російська військова база. Однак нинішня вірменська влада прагне вийти з-під російського впливу, що Москві, звісно ж, не до вподоби. Тож коли Вірменія попросила у Росії допомоги щодо вирішення військового конфлікту у Нагірному Карабасі, кремлівський очільник Володимир Путін відмовив, пояснюючи це тим, що сутичка відбувається на території, що офіційно належить Баку. Окрім того, Росія зважає й на геополітичні чинники: Азербайджану активно допомагає Туреччина, лідер якої Реджеп Ердоган пообіцяв ввести у зону протистояння свої війська, якщо Росія втрутиться в сутичку. Європейські країни, хоча й виступають за мирне врегулювання збройного конфлікту, неформально підтримують Баку, що намагається повернути свої території. Окрім того, якщо у сутичці переможе Азербайджан, він матиме у своїх руках газопровід “Південний газовий коридор”, що постачає паливо до Європи. У іншому випадку Вірменія може завдати удару по цьому газогону із території, яку вона раніше контролювала, що вигідно для Росії, але аж ніяк не для ЄС.

Не має значного впливу Росія і на Казахстан. Хоча відносини між країнами залишаються добросусідськими, Нурсултан Назарбаєв дотримується політики багатовекторності і налагоджує відносини з Китаєм та іншими азійськими й мусульманськими країнами. Нещодавно влада Казахстану заявила про переведення казахського алфавіту з кирилиці на латиницю до 2025 року, що послабить вплив Росії в цьому регіоні.

Тож нині Росія має повний контроль лише над Білоруссю. Щоб утриматись у кріслі президента, Лукашенко пішов на значні поступки Путіну, однак він навряд чи погодиться на остаточне злиття з Росією і створення єдиної союзної держави, оскільки тоді повністю втратить свою владу. Тому щоб хоч якось послабити протестні настрої і здаватись демократом, Лукашенко зустрівся з представниками опозиції і домовляється про внесення змін в білоруську Конституцію.

Отже, Росія втрачає свій вплив на пострадянському просторі. Мешканці більшості держав СНД прагнуть жити в заможних, економічно розвинутих і демократичних країнах, відкинувши пострадянські методи управління. До того ж за роки незалежності у цих країнах почала формуватися національна ідентичність, тому населення, а особливо молодь, прагне свободи і належного рівня добробуту, що може бути досягнутий тільки в демократичних країнах за умов розвитку ринкової економіки.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Збройний конфлікт в Нагірному Карабасі продовжується “Нове обличчя” Росії як цивілізаційний етап розвитку людства