Розбудова національного життя: адаптаційний етап

Розбудова національного життя: адаптаційний етап
Після здобуття незалежності українці почали розбудову національного життя. Столітня боротьба народу за свою свободу і визнання пригнічувала громадянську активність. На руїнах радянської імперії мала б постати європейська нація із новим мисленням, однак українці стикнулися з проблемами, до яких не були готові.

По-дилетанськи осмислена спадщина, боротьба за історичну справедливість, слабка українська апологетика і наслідки згубного радянського впливу стали кладовищем національної ідеї. Вийнявши зі згарища колишньої імперії комуністичну ідеологію, проросійські державотворці намагалися воскресити радянську ідилію у пам’яті того покоління, яке в цій системі народилося та виросло. Така антинаціональна політика у час становлення держави призвела до депресії, розчарувань і зневіри народу.

Колишній здеморалізованій номенклатурі та псевдоеліті важко адаптуватися до нових умов. У них спрацьовує совкова свідомість “пропихача” у світі з розширеною мережею хабарництва та злочинності. Нова європейська орієнтація у зовнішній політиці стала важким тягарем для партійця-комуніста. Пошук ворога, гарячкова гонка за міфічною першістю, протистояння Заходу, боротьба з вітряковою буржуазією – стереотипи свідомості радянської людини ще й нині працюють проти української нації.

Брак освіти і професіоналізму спричинив виникнення псевдонауки і псевдополітики. До влади на всіх рівнях прийшли дилетанти, а не інтелектуали-інтелігенти чи моральні авторитети. Економіку треба розвивати, реформи проводити, закони приймати – це надто важкий моральний тиск для пристосуванця-совка, який звик виконувати вказівки “згори”, а не вирішувати справи самостійно. Ці проблемивідчуваємо й нині, особливо вони загострились під час російсько-української війни.

Багатьом людям потрібно адаптуватись до трансформацій суспільного життя, аби змінити свої погляди. Однак старше покоління часто не може перейти до самостійницької свідомості та залишається відданим Леніну-Сталіну. Хоча зміни відбуваються дуже повільно, є й позитивні зрушення, як-от “ленінопад” під час російсько-української війни. Унаслідок цього почали з’являтись молодіжні ініціативи та волонтерські організації.

Сучасні державотворці – особи перехідного адаптаційного етапу, які поки не стоять на самостійницьких позиціях, оскільки або дбають про власну вигоду, або втратили орієнтири чи неправильно розставили життєві пріоритети. На шляху до утвердження самостійницької свідомості вони є тимчасовими діячами. Замість того, аби знаходити партнерів та союзників, зміцнювати зв’язки із Європою та лояльними сусідами, українські політики досі тягнуться до великодержавного російсько-імперського центру. Саме тому “п’ята колона” має такий великий вплив в Україні. Нині немає кому обстоювати та захищати національну ідею, адже українську політичну еліту винищив комуністичний монстр.

Україна не пішла шляхом європейських держав, в яких була схожа ситуація. На Заході відбувалась масова люстрація у політичних колах, під підозру потрапляли навіть президенти, наприклад польський очільник Лех Валенса був звинувачений у співпраці з комуністичними силами. У США схожа внутрішня політика проводилась у 30-х роках ХХ ст. Вона отримала назву “полювання на відьом”. І Польщі, і США вдалося захистити національну ідею. В Україні ж процес люстрації тільки розпочався і поки ще не є ефективним. Олігархат досі при владі, а паростки збиткової імперської ідеології мирно ростуть без жодних перепон. Живучість радянської гібридної ідеї серед населення можна пояснити розчаруванням у економічних процесах, затяжною кризою, деморалізацією національного життя і відсутністю цінностей.

Адаптаційний етап – важкий і болючий процес для кожної нації. На шляху розбудови держави нашому народу варто згадати слова Блаженнішого Любомира Гузара: “Ніщо не зміниться, доки не зміняться люди. Дайте людині вирости у свободі. Наповнюйте серце дитини добром. Годуйте молодь ідеалами. Одне слово, не стійте й не кричіть посеред пустелі, а йдіть, ідіть, не стійте. Інакше ніколи не побачите Землі Обітованої – тієї України, про яку ми всі мріємо”. Відтак маємо рухатися до своєї мети, захищати наші кордони, утверджувати національну ідею, прагнути до самостійницького життя європейської нації з високим економічним розвитком та потенціалом.

Під час адаптаційного етапу ми зіткнулися із низкою випробувань. Свій національний ідеал вільної і незалежної держави виборюємо нині у російсько-українській війні. Варто пам’ятати, що тривалість адаптаційного етапу розбудови нації залежить від кожного з нас, від наших зусиль. Тільки ми зможемо створити свідому і відповідальну націю. Тому маємо набратися терпіння, енергії, щоб працювати для утвердження самостійницької свідомості кожного українця.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ