By Коли в 1991 році Україна здобула незалежність, ми сподівались, що згодом наша держава стане однією з найрозвиненіших країн Східної Європи. Але не так сталося, як гадалося. Вирвавшись де-юре з лап Кремля, ми зробили великий крок у розвитку нашої свідомості, й чекали на відповідний ріст економіки і покращення життя загалом. Однак закони еволюції засновані на поступових змінах як у біосфері, так і в суспільстві.
Ще якихось 70 років тому в Україні був авторитарний режим. Життя людини тоді не мало жодної цінності, а такі чесноти як справедливість, чесність і мораль часто приводили до психіатричної лікарні, в’язниці чи стіни для розстрілу. У ті часи в психіатрії навіть був спеціальний термін, щоб можна було ізолювати від суспільства особливо чесних громадян – “патологічна правдивість”. А якщо додати сюди ще й сотні років поневірянь України в Російській Імперії, то можна лише уявити масштаби негативної “селекції” нашого народу – винищення найкращих, найсміливіших та найчесніших людей. А в 30-ті роки 20 століття під час Голодомору вбили ще й найпрацьовитіших – українське селянство.
У часи СРСР до владних структур часто потрапляли жорстокі й егоїстичні люди, які й спричинили ще стрімкішу деградацію суспільства. Така “селекція” продовжилася і за сучасної України. Наприклад, вбивство В’ячеслава Чорновола вкотре підтвердило той факт, що Кремль потужно впливає на нашу країну.
У 1991 році Україна нарешті стає незалежною й вільно обирає президента. Але ж за кого радянський українець міг тоді проголосувати? Зрозуміло, що за радянського функціонера Леоніда Кравчука. І це цілком закономірно, бо за часи СРСР у частини українців повністю атрофувалася національна ідентичність, а деякі регіони України навмисно масово засилялися росіянами. Однак, на подив Москви, Леонід Кравчук почав проводити доволі самостійну політику. Тому на дострокових виборах за непрямої підтримки Кремля до влади приходить Леонід Кучма, який згодом також узяв про європейський курс й навіть підняв питання про вступ України в НАТО. Виникає доволі дивний феномен – будь-який чесно обраний український президент з часом починає стрімко відходити від Росії. Ймовірно, українська земля певним чином впливає на свідомість очільників країни. Під час каденції Ющенка політика України ще далі відійшла від російського курсу, адже президент зробив важливий крок для еволюції нашої свідомості – розпочав відновлення історичної пам’яті.
Однак у 2010 році, коли президентом став Віктор Янукович, ми побачили справжній масштаб деградації нашої свідомості. Зрозуміло, що двічі судимий кандидат не зміг би отримати більшість голосів чесним чином, тому й використовував масові фальсифікації й підкуп виборців. Але те, що мільйони українців все ж добровільно проголосували за такого кандидата, означає масову деградацію суспільної свідомості.
Ми намагалися виправити свою помилку в 2014 році, однак було вже надто пізно. За час правління Януковича Росія повністю нейтралізувала наші збройні сили, завезла десятки тисяч своїх агентів і завербувала вдосталь українців. Однак ми вистояли, провели чесні президентські вибори і зупинили агресора. За ці 4 роки наша свідомість суттєво розвинулась, і ми могли б досягнути більшого, якби не вплив проросійських ЗМІ та агентів кремлівських спецслужб.
Після Євромайдану ми знову почали сподіватися, що згодом усе в країні зміниться на краще. Але перетворення в суспільстві не можуть випереджувати зрушення в свідомості. Якщо в 2010-му ми обрали президентом двічі судимого кандидата, а потім ще 4 роки мовчали, то як наша свідомість може еволюціонувати настільки швидко, щоб ми досягли суспільного розвитку?
Європа довго йшла до свого сучасного устрою. Однак найважливішу роль в еволюції свідомості європейських народів відіграло християнство. І хоча сьогодні багато людей стверджують, що значення віри в розвитку людства перебільшене, країни Західної Європи є очевидним прикладом гармонійного суспільства, побудованого на Божих заповідях.
У багатьох державах люди не бояться грабіжників і залишають свої домівки незачиненими. Також громадяни допомагають одне одному, адже розуміють, що всі вчинки спричиняють певні наслідки у майбутньому. А у нашій країні навіть банальна суперечка на дорозі може перерости у стрілянину. Часті випадки насильницьких злочинів проти людини свідчать про те, що свідомість наших громадян менш розвинута, ніж свідомість європейців чи американців. Про це свідчить і рівень нашого життя, який може зрости тільки після позитивних змін у нашій свідомості.
Якщо ж певна політична партія чи угрупування осіб намагаються реформувати суспільство швидше, ніж прогресує свідомість, наслідком стане те, що було в Росії в 1917 році. Хоча попередники більшовиків, народники, пропагували побудову справедливого, вільного і демократичного суспільства.
Щоб позитивні зміни в нашому житті настали швидше, потрібно прискорити й прогрес у свідомості, найперше – через освіту. Змалку дитині потрібно пояснювати, що кожний її вчинок згодом вплине на її майбутнє і життя нащадків. Дорослі ж повинні зрозуміти, що насильницькі дії проти людини неминуче призведуть до негативних наслідків не тільки для самого винуватця, а й для членів його родини.
Та попри все, людську еволюцію не спинити, а ті страшні випробування, що випали на долю нашої країни, вкотре доводять, що Бог (Всесвіт) намагається направити Україну на той шлях розвитку, де нас чекає велике й щасливе майбутнє.
