By Кисневий допінг, що підвищує витривалість організму, заборонений у професійному спорті. Легкоатлети могли б користуватися цим методом, щоби збільшувати в м’язах кількість червоних кров’яних тілець, які транспортують кисень – одним зі способів є трансфузія. Водночас багато тварин природно допомагають собі в такий спосіб: вівці, коні й морські риби під час важких фізичних зусиль здатні підвищити рівень кисню в крові на 17-47 % – пише Пріянка Рунвал у журналі Scientific American.
Але рекордисткою, як виявилось, є антарктична риба Pagothenia borchgrevinki з родини нототенієвидних, яка здатна збільшити рівень кисню в крові на понад 200 %, що дає змогу їй жваво пересуватися в льодяній воді.
Як і багато інших корінних мешканців Антарктики, Pagothenia borchgrevinki має в крові натуральні антизаморожувачі – білки, завдяки яким тварини можуть вижити за екстремального холоду. Але ці субстанції, разом із червоними кров’яними тільцями, збільшують густину крові, що зі свого боку пригальмовує її рух.
Деякі антарктичні риби цілком відмовилися від червоних кров’яних тілець і отримують кисень прямо з води через зябра і шкіру – вони так роблять, коли чатують нерухомо на здобич. Однак Pagothenia borchgrevinki є активними мисливцями, що ганяються за креветками та іншими дрібними ракоподібними; водночас вони й самі мусять втікати від пінгвінів чи тюленів, які полюють на них.
“Щоби мати змогу вести такий спосіб життя, вони потребують великої кількості кисню в м’язах”, – каже Майкл Аксельссон, фізіолог із Гетеборзького університету у Швеції, співавтор досліджень, опублікованих у січні 2020 року в Journal of Experimental Biology.
Науковці порівняли рівень червоних кров’яних тілець у крові риб, що ліниво плавають у скляних акваріумах, та в особин, яких вони змусили швидко рухатись. У першої групи рівень еритроцитів становив 9 %, у другій зріс до 27 %–це означає, що здатність крові до транспортування кисню збільшилась аж на 207 %. “Жодна з тих риб, яких ми досліджували, не здатна в разі потреби потроїти кількість червоних кров’яних тілець, і жодна не зменшує їх до такого низького рівня під час відпочинку”, – розповідає Аксельссон.
Низький рівень є корисним для серця риби– додає науковець. Червоні кров’яні тільця накопичуються в селезінці, і коли потрібно їх швидко ввести до кровообігу, то цей орган стискається на 41 %.
Геральд Коойман, океанограф з Інституту океанографії Скриппса, який не був учасником цих досліджень, визнає, що спершу його здивувало таке значне коливання рівня еритроцитів у Pagothenia borchgrevinki. Але він звертає увагу на те, що в нормальному стані ці тварини мають небагато червоних кров’яних тілець, тож їм легше потроїти їхню кількість, починаючи з такого низького рівня. Якби, припустімо, тюлень Weddella підняв рівень еритроцитів із 40 % до 90 %, то таку кров було б смертельно небезпечно прокачати через серце – підкреслює він.
Але є й певні побічні ефекти цієї здатності. Науковці помістили вимірювальні інструменти на аортах риб і дослідили, що в активних особин тиск крові зростає на 12 %, а пульс–аж до 30 %. Хоч серце і відпочиває в спокійні моменти, однак, як зауважує Аксельссон, “цим рибам не минається без певних наслідків те, що вони живуть більш активно й потребують через це багато кисню”.
