By 
Новина про те, що російська асоціація гравців КВК позбавила нашого президента якогось там статусу, укотре нагадала, що в минулому житті Володимир Зеленський був коміком. У нас це улюблена тема – посміятися із Зеленського, із його гри пенісом на роялі, з його неагентності – ну він же просто актор, перформер, сам не думає, а лише говорить завчений текст… Але ми також усі знаємо, що Зеленський – це Котигорошко, який виріс із зеленого горошку й дав бій страшному дракону!
Через місяць після вторгнення росії в Україну комедійний вебсайт The Onion відправив своїх журналістів шукати гумор на війні. Сайт вказує, що дисципліна, яку вивчав путін у своєму ПТУ, – це “агресія”, і постійно іронізує зі зміни риторики ООН від “попереджень” до “суворих попереджень”. Офіс журналу The Onion зараз базується в Чикаго й налічує 20 співробітників. Це видання робило гострі й сатиричні сюжети ще з часів трагедії 11 вересня в Нью-Йорку, одна з його обкладинок висміювала Джорджа Буша, який нібито заявив, що “США обіцяють перемогти будь-кого, з ким зараз воюють”. Ця іронічна теза свідчить про багато речей: Америка постійно перебуває з кимось у війні, тож важко здогадатися, кого з численних опонентів їй треба перемогти.
Така тактика нагадує діяльність класика й батька комедії Аристофана, який жив майже 2,5 тисячі років тому. У своїх драмах за допомогою комічних ситуацій і прямих висловлювань хору він критикував афінських державних діячів, агітував за мир, зображував занепад суспільної моралі, глузував зі своїх опонентів. У низці комедій Аристофан нападає на демократію, жорстоко осміює демагогів зі світу “бізнесу” і їхніх вождів, що лестять народу й обманюють його, маючи на меті лише свою вигоду. Він сміливо й уїдливо висміював керівні кола Афінської держави, їхню внутрішню й агресивну зовнішню політику, що спричинила згубну Пелопоннеську війну, яку Аристофан вважав найбільшим лихом. Тема війни й миру посідає в його творах центральне місце. Його відкрите засудження політики демагога Клеона, який прагнув “війни до переможного кінця”, не зважаючи на її негативні наслідки для держави, призвело до конфлікту. Саме після прем’єри цієї комедії глядачі побили Аристофана “за образу вождя”, бо люди не люблять правди.
“Пошук кумедних ситуацій у жорстокій українській війні виконує кілька функцій, – каже Чад Накерс, головний редактор The Onion. – Це потужний інструмент для викриття дурості, абсурду та людської жорстокості, а також для деякого визволення від стресового стану в нескінченному циклі страждань”. Бо сміх може заповнити порожнечу, створену відчуттям безнадійності. Пан Накерс часто твердить, що сила сатири полягає в тому, що вона дає змогу говорити правду: “Ми добираємося до суті речей і викриваємо справжню правду, використовуючи сатиру, жартуючи, але показуючи речі такими, якими вони є”. Упродовж останнього місяця журнал провів сатиричну “перевірку фактів” щодо України. На заяву росії про те, що Україна приховує біологічну зброю, редактори написали, що “фабрикація звинувачень про ворогів, які мають біологічну зброю, є роботою Америки”, тож не треба в неї забирати цей хліб.
Війна росії проти України пробудила пласт сатиричних мемів і коментарів – від насміхання над зухвалими чеченськими бойовиками аж до серій про українських фермерів, які безстрашно крадуть ворожу техніку в полях нашої країни. От навіть сьогодні Дмитро Литвин, який активно підтримує Зеленського й має “проблеми” із табором експрезидента, опублікував текст-запитання про те, навіщо Кадиров імітує, що він воює в Україні, у якому посміявся з того, що малоосвічений диктатор Чечні постійно використовує слово “дон”.
Коментатор під цим постом зауважив, що фашисти із росії не розуміють українського безладу й анархії. Вони звикли думати, що сильно централізована система та її армія і є запорукою успіху, а надміру демократична й навіть у чомусь безладна українська система та її армія приречені в протистоянні з імперією. Один військовий експерт твердив, що якби ми були такими ж, як росія, то впали б у перші три дні війни, коли ворожі військові їздили по столиці, а під боком висаджувався десант. Але нас рятувала й рятує специфічна українська демократія, коли певні військові підрозділи можуть вчиняти самостійні дії, коли вони не залежать виключно від централізованих наказів та імпровізують. Це, до речі, заважає шпигунам, бо в нас армія, розвідка, СБУ, поліція, тероборона й навіть перемовники постійно імпровізують і не завжди координують свої дії. Усе те, що ми вважали слабким боком нашої суспільної та політичної системи, раптом запрацювало на користь захисту країни.
А як оцінити те, що світлини та ролики про знищення ворожої техніки на сторінці Генштабу ЗСУ підписуються “Ласкаво просимо до пекла” й супроводжуються піснею AC/DC Highway to Hell? Це як знаменитий лист, що його козаки писали турецькому султану – сміх крізь сльози. Офіційний акаунт України у твіттері також публікує меми. Ілюстрація, на якій Адольф Гітлер пестить путіна по щоці, що з’явилася на сторінці, зібрала понад 300 тисяч ретвітів і приблизно два мільйони лайків. Попри такий рекорд глузливого зображення, акаунт пояснив, що цей медіажарт підкреслив важливе повідомлення: “Це не «мем», – ідеться в дописі, – а наша і ваша реальність прямо зараз”.
Дослідники ще напишуть книжки про сатиру та гумор під час української війни проти путіна, а режисери знімуть фільми. Ще 1 березня мій друг із Києва прислав мені текст Олени Донченко про те, що після війни ми обов’язково знімемо про це все комедію: “І про “бандеромобіль”, якому позаздрив би Бетмен. І про гопників, які захопили голіруч ворожий БТР. І про циган, які вкрали танк у росіян. І про бомжів, які збирали пляшки для “коктейлів Молотова”. І про бабуль, які шукали ворожі мітки й заодно замалювали по мікрорайону всі контакти закладників… І про обісраних російських військових, яких гостинно прийняла добра українська бабця чаєм із пургеном, а тоді спалила одного прямо у вбиральні. І як грузини відмовилися заправити російський корабель і запропонували використати весла”. І про багато іншого. Бо Україна більше не сумна й не пригнічена. Тепер тут шанують гордість українських героїв – їм наша честь і пам’ять. А ворогу, смішним і бридким зомбі-посіпакам хворого карлика – зневага всього світу.
