By Досліджуючи мережу печер у Гібралтарській скелі, археологи знайшли новий простір, що був схований від світу щонайменше 40 тис. років. Він міг би розкрити деталі культури і звичаїв неандертальців, які жили на тих теренах – пише видання Guardian.
У 2012 році науковці почали досліджувати печеру Vanguard, частину комплексу Горгамових печер, щоб визначити її точні розміри й перевірити, чи містить вона проходи і простори, засипані піском.
Минулого місяця група під керівництвом професора Кліва Фінлайсона, еволюційного біолога та директора Національного музею Гібралтару, натрапила на тріщину в осаді. Науковці розширили її, пролізли крізь неї рачки й потрапили до простору під склепінням печери завширшки 13 метрів, де зі стелі звисали сталактити, а розбита порода вказувала на пошкодження, що виникли внаслідок якогось давнього потрясіння.
“Це неймовірний простір, – каже Фінлайсон. – Певним чином це є те саме, що й відкриття гробниці Тутанхамона; входите в простір, у якому ніхто не бував уже 40 тис. років. Це насправді захопливо”.
У печері були розкидані кістки рисі, хребці плямистої гієни й велика кістка крила білоголового сипа. “Щось давно притягнуло ці речі туди, – каже Фінлайсон. – Ми знайшли також шість чи сім слідів від кігтів на стінах печери. Зазвичай ми пов’язуємо такі подряпини з кігтями ведмедя – і ми знайшли останки ведмедя в печері, але мені вони здаються надто малими як на таку тварину. Можливо, по скелі шкрябала та рись, стегнову кістку якої ми теж знайшли”.
Хоч ці кості – на яких не видно жодних порізів чи будь-яких інших слідів людського втручання – самі собою є цікавими, дослідники знайшли ще й велику черепашку морського слимака, що відкриває додаткові можливості. “Ця частина печери розташована, імовірно, на висоті 20 метрів над рівнем моря. Очевидно, що мушлю туди хтось заніс до 40 тис. років тому. Це вказує на те, що люди були тут”, – говорить професор.
На інших місцях у печерах група знайшла чимало свідчень присутності неандертальців – від вогнища й кам’яних знарядь до останків тварин, включно з оленями, козами, тюленями й дельфінами.
Чотири роки тому дослідники натрапили на молочний зуб чотирирічної дитини неандертальців. “Ми все ще досліджуємо ту ділянку, але здається, що неандертальці не займали той рівень печери. Тому ми підозрюємо, що гієни вхопили дитину, вбили її та затягли в задню частину печери, – каже Фінлайсон. – Зараз ми її досліджуємо, щоб переконатись, чи там ще щось залишилося від дитини”.
Група сподівається, що їхні розкопки угорі печери допомогли б потрапити до бічних камер, які, можливо, використовувалися як незвичайне місце поховання. “Щось, що ми знайшли на багатьох рівнях цієї печери, є чітким доказом заселеності – табірні вогнища тощо, – розповідає Фінлайсон. – Але те, чого ми не знайшли, – це місце, де вони ховали своїх померлих. Можливо, камера в задній частині печери є таким місцем. Але це тільки припущення, адже ви не будете ховати людей у своїй кухні чи вітальні”.
Наразі заплановано подальші дослідження та розкопки, а науковці вірять, що новий терен міг би надати цінні дані про життя і спільноту цих прибережних середземноморських неандертальців. “Ці печери дали нам багато інформації про поведінку тих людей, – сказав Фінлайсон. – І ми далеко від старого погляду на них як на брутальних істот, що схожі на мавп – ми розуміємо, що це з усякого погляду були люди, здатні до більшості речей, які притаманні й нам”.
Для професора це дослідження є не тільки пошуком скелетів: йдеться про з’ясування того, ким були неандертальці, як вони жили, як померли і як вижили. “Я з гордістю можу сказати, що я зробив тест і що маю в собі певний відсоток ДНК неандертальця, – каже він. – Імовірно, неандертальці не вимерли, бо трохи їх усе ще є в нас”.
