By Попередження: у тексті розкриваються деякі сюжетні лінії серіалу.
Новий британський серіал “Роки й роки”, вироблений для ВВС та НВО, за жанром – антиутопія. Не дивно, адже батьки цього жанру – саме англійці, згадаймо хоча б твори О. Хакслі та Дж. Орвелла. Водночас це ще й традиційна сімейна драма, як-от роман “Сага про Форсайтів” Д. Голсуорсі чи серіал “Абатство Даун Таун”.
Голова родини Лайонс – бабуся Мюріел (асоціації із правлячою королевою!) – є втіленням англійського гумору, мудрості, відвертим критиком порядків та устрою. Її донька померла, а зять давно живе окремо. У Мюріел є четверо онуків: працівник банку Стівен, одружений на чорношкірій Селесті, має доньок Рубі (білошкіру) і Бетані (мулатку); соцпрацівник і гомосексуал Деніел; Розі, яка пересувається на інвалідному візку та має дитину від китайця; активістка Едіт, яка бореться із несправедливістю у гарячих точках і повертається додому після довгих років відсутності. Родина неоднорідна етнічно, різноманітна за соціальним статусом та характерами.
У серіалі є ще один важливий персонаж – англійський дім. На думку одразу спадає прислів’я “Мій дій дім – моя фортеця”, точніше “Дім англійця – його фортеця” (An Englishman’s home is his castle). Будинок уже давно потребує ремонту. Зараз там мешкає Мюріел, родина у повному складі збирається лише на Різдво та Новий рік, а також на її дні народження.
За канонами сімейної драми через життя родини висвітлюються глобальні зміни у Британії, Європі та світі. Події розгортаються від 2019 до 2039 року: наслідки Брекзиту, локальна ядерна війна США із Китаєм за правління Трампа, спад виробництва, економічна криза та безробіття, відключення електроенергії, різкі зміни клімату внаслідок глобального потепління, прихід до влади у Британії популістки й расистки Вів’єн Рук (Емма Томпсон), яка фактично встановлює в країні авторитарний режим.
Тим часом в Україні відбувся військовий переворот, 97% громадян проголосували за приєднання до Росії, решта 3% змушені втекти. Багато українських біженців відправляються до Англії, зокрема й Віктор. У таборі для переміщених осіб він знайомиться із соцпрацівником Деніелом, у них починається роман. Віктора депортують до України, за нетрадиційну орієнтацію його переслідує поліція. Деніел організовує втечу Віктора до Європи, з усіх сил намагаючись його врятувати, але гине сам.
Серіал “Роки й роки” вирізняється захоплюючим, напруженим сюжетом, досконалою драматургією, чудовим акторським ансамблем, але найбільше враження справляють характерні для жанру антиутопії страхітливі образи майбутнього, що часом сприймаються як пророцтво.
Один із таких образів – підліток Бетані (Лідія Уест), захоплена гаджетами та можливостями технологій настільки, що хоче стати “транслюдиною”, “інформацією”. Вона імплантує в руку мобільний телефон, замінює очі камерами та вставляє в череп плату, щоб з’єднуватися із мережею без допомоги пристроїв. Вона хоче цифрувати свій мозок та завантажити його в хмару, а тіло утилізувати на добрива для ґрунту – страхітлива новітня версія ідеї про безсмертя. Усі ці зміни потребують коштів. Міністерство внутрішніх справ пропонує Бетані кредит, який вона зможе відробити, працюючи на уряд.
Ключовий епізод – емоційний монолог бабусі Мюріел: “Це ми в усьому винні. Це все зробили ми”.
Серіал закінчується хеппі-ендом: уряд Вів’єн Рук повалено завдяки, зокрема, й членам родини Лайонс; англійський дім-фортеця стоїть, як і багато років тому; сім’я знову збирається за спільним столом. Але в антиутопіях не буває щасливих фіналів. На екрані телевізора новий, ще жахливіший популіст-політик, екологічні катастрофи тривають. Мрія Бетані “стати даними” не здійснилася – цифрують не її мозок, а померлої тітки-активістки Едіт, яка перетворюється не на “транслюдину”, а на домашнього помічника, аналог Siri.
Хоча для України все ж є одна оптимістична деталь: вигнанець Віктор став повноправним членом англійської родини.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
