Ще два кінематографічні ювілеї

Ще два кінематографічні ювілеї
1929-й. Нова кіностудія в Києві лише другий рік працює під маркою ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління, зараз – кіностудія ім. О. Довженка), але вже випускає знакові для українського кінематографу картини.

Окрім визнаного шедевру світового авангарду – “Людини з кіноапаратом” Дзиґи Вертова, виходить повнометражний документальний фільм “Навесні”. Режисер і головний оператор картини – Михаїл Кауфман, брат Дз. Вертова. Це його перша повнометражна постановка як режисера.

“Навесні” є контроверсійною стрічкою до “Людини з кіноапаратом”: якщо попередня операторська робота Кауфмана складалася передусім із загальних планів, які немов підкреслюють глобалізм та роль людських мас у історії, то у фільмі “Навесні” переважає лірична інтонація та м`яка іронія. Стрічка наповнена деталями, портретами чоловіків, жінок, дітей та тварин. Фільм дуже легкий, із особливим баченням атмосфери Києва, де й був цілком знятий. На екрані – місто, якого вже немає, адже значна частина столиці була знищена у Другій світовій війні. Серед пейзажів є й унікальні кадри повені на Дніпрі 1929 року. Михаїл Кауфман чи не вперше застосував зйомки “прихованою камерою”, часто знімав у схожих місцях, що й у “Людині з кіноапаратом”, використовував подібні прийоми монтажу. Французький кінокритик Жорж Садуль зазначив: “Навесні” був скоріше кінопоемою, а не документальним фільмом”.

“Людина з кіноапаратом” та “Навесні” мають приблизно однаковий хронометраж – це також дає підстави вважати обидві картини естетичною дискусією талановитих кінематографістів. Через стрічку брати посварились – Дзиґа Вертов звинуватив Михаїла у плагіаті, бо той начебто використав кадри, які не увійшли до “Людини з кіноапаратом”. Михаїл усе заперечував. Надалі брати працювали окремо і не спілкувалися багато років.

Вважалося, що стрічка “Навесні” збереглася лише у 48-ми хвилинній версії, але на початку 2000-х років німецький режисер та дослідник Расмус Герлах у архіві в Нідерландах знайшов великий фрагмент, який, очевидно, був вирізаний радянською цензурою у 30-х.

У 1929 р. на Київській кіностудії зняли ще один непересічний фільм, доля якого склалася драматично. Це “Шкурник” Миколи Шпиковського –сатирична комедія про Громадянську війну, що висміює пристосуванство та відсутність громадянської позиції. Події фільму частково розгортаються у Києві. Головний герой Аполлон Шмигуєв намагається адаптуватися до швидкої зміни влади в Україні: спершу він потрапляє до білих, потім до червоних, а тоді до анархістів. У цих карколомних і небезпечних пригодах його супроводжує екзотична для наших теренів тварина – верблюд.  Роль Аполлона Шмигуєва зіграв видатний актор, один із корифеїв українського театру Іван Садовський. Це одна із небагатьох його ролей у кіно. Картина мала резонанс, але відгуки були неоднозначні, зокрема схвально, хоч і не без критики, говорив про “Шкурника” поет Осип Мандельштам.

Прокат тривав недовго, на початку 30-х стрічку заборонили із жорстким вердиктом: “… Події громадянської війни показують у фільмі лише з точки зору її темних та бридких сторін. Грабунок, бруд, тупість Червоної армії, місцевих Рад тощо. Вийшов кепський пасквіль на тогочасну дійсність”. Копії фільму вилучили із прокату та знищили; не згадували про “Шкурника” навіть у кінознавчій літературі. Картина вважалася втраченою, але на початку 2000-х у російському архіві знайшли дивом вцілілу копію, та ще й із українськими інтертитрами! Це справді неймовірно, адже у 30-х роках із українських німих стрічок оригінальні інтертитри вирізали і замінювали на російські.

“Шкурник” нарешті знову повернувся в Україну, картину реставрували та із успіхом показували на фестивалях вже із новим, спеціально написаним сучасними композиторами музичним супроводом.

Зараз “Шкурник” сприймається не так, як дев’яносто років тому. Це актуальна історія простої людини, звичайного обивателя, який намагається будь-якою ціною вижити у непрості часи громадянської війни. Фільм знятий і зіграний майстерно, дотепно та смішно й, безсумнівно, поза канонами  соціалістичного реалізму.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ