Що не так із сучасним мистецтвом?

Якщо ви відвідуєте сучасні виставки десь за межами України, то часто ключовими словами для опису цієї діяльності є “занурення” або “досвід”. Багато відвідувачів більше не хочуть бачити мистецтво на стінах чи артефакти у вітринах, вони хочуть отримати досвід, який неможливо відтворити на екрані телефона. Проте інших людей може засмутити, коли мистецтво, яке вони люблять, перетворюють на досвід чи шоу й показують як розвагу. Прикладами є недавня імерсивна виставка Ван Гога чи Яйої Кусами, де медіа, проєкції та досвіди (на межі спецефектів і медіазанурення) фактично залишали оригінали непомітними.

Критики волають, що самого мистецтва в музеї чи галереї має бути достатньо й нема потреби робити з нього сенсацію та подію. Або ж часто пишуть, що досвід від виставки може викликати відчуття приголомшення, але водночас йому бракує концептуальної глибини. Ви виходите із цих виставок такими, як після останнього “Аватара”: емоцій багато, а посмак ніякий. З’являються проєкти, де елемент “виставки” відходить на другий план на користь можливостей для селфі, як, наприклад, на виставці Боба Марлі в галереї Саатчі, що у Великобританії. Кілька кімнат містили пам’ятні речі, але решта були присвячені тому, щоб зробити ідеальне фото — чи то сидячи на гойдалці поруч із текстами музиканта, виконаними в неоні, чи то позуючи з картонною гітарою на одному з трьох фонів. Організатори деяких виставок більше не переймаються думкою преси, оскільки знають, що про них навряд чи напишуть, і більше зосереджуються на рекламі через соцмережі та інфлюенсерів: в одних випадках це тому, що ті виставки жахливі, а в інших — тому, що знають, що це, ймовірно, приверне більше уваги відвідувачів. Мистецтво вже давно грає на полі шоубізнесу!

Ви можете запитати: що поганого в розважальному досвіді, якщо люди насолоджуються ним і знають, на що вони йдуть? Ну, ті з нас, хто занурений у махінації світу мистецтва, можуть знати, що відомі мистецькі галереї часто здають в оренду для проведення комерційних блокбастер-виставок. Але публіка приходить до галерей, очікуючи на виставки певного калібру, і готова платити за це — проте вона часто розчарована після надто комерційних проєктів. Я вже мовчу про Львівський палац мистецтв, у якому картини поважних артистів часто перемішуються із непотребом і комерційними виставками китайських товарів. Я переконаний, що досвід допомагає людям краще взаємодіяти з мистецтвом та історією, але перше завдяки другому дає притуплений досвід, який схожий на мистецький ерзац, на підробку.

Я вирішив, що в цьому тексті не викриватиму світ мистецтва, не буду розводити суперечки й продукувати роздуми на Matrix. Натомість дам змогу боту з алгоритмічно-генеративним інтелектом, себто всім знайомому ChatGPT, розповісти мені, що не так із мистецтвом. Нижче можна ознайомитися із відповідями, які він надав, і всі вони загалом розумні! Щоправда, попри усю “мудрість” генератора я поки що не хвилююся, що цей бот може замінити мене, балакучого чоловіка.

Отже, я запитав у ChatGPT, що не так із сучасним мистецтвом. Наш експерт каже, що воно не має внутрішньої проблеми, з ним усе гаразд. Чому? Бо визначення мистецтва є суб’єктивними й деякі люди можуть не цінувати або не розуміти певні його стилі чи форми. І це дійсно правда! Але попри багатозначності й суперечності багато людей вважають сучасне мистецтво цінним, таким, що спонукає до роздумів, важливим для дослідження нових ідей і перспектив. Зрештою, те, що вважається добрим і якісним або поганим і поверховим мистецтвом, є питанням особистої думки. Щоправда, старий філософ Кант тут би посперечався із роботом…

ChatGPT сказав, що він, як мовна модель, не має особистої думки, але висловив загальний погляд на деякі проблеми сучасного мистецтва. Йому здалося, що мистецтву бракує оригінальності: багатьох сучасних художників звинувачують у тому, що вони створюють роботи, яким бракує самобутності і які є просто копіями попередніх стилів чи течій. Ну, це не нове, ми знаємо з історії мистецтва, що після спалаху творчості Ренесансу йшов “напівживий” маньєризм. Також алгоритм зауважив, що сучасне мистецтво стало більш орієнтованим на ринок і фінансову вигоду, що поступово призвело до втрати креативності й експериментів. Тут би я посперечався, оскільки бажання заробити стимулює людей робити всіляку креативну дурню, щоб стати помітними. Ще наш друг-алгоритм зауважив, що сучасне мистецтво часто може бути заплутаним, абстрактним і складним для розуміння, що робить його недоступним для багатьох людей. Це правда! Ще критики початку XX ст. зауважили, що мистецтво поступово стає теоретичною діяльністю, піком якої є концептуалізм 1960-х років. Тож, якщо ви хочете стати поціновувачами актуальної творчості, маєте знати теорію та історію, розумітися на дискурсах і критиці. Щоправда, мушу вас розчарувати: навіть Ференца Ліста важко зрозуміти без належної підготовки, тому міф, що мистецтво належить народу і його можна споживати без підготовки, — це лише міф.

Ще штучний інтелект поскаржився, що на сучасне мистецтво невиправдано високі ціни, які стрімко зросли за останні роки. Тут алгоритм знову має рацію, оскільки деякі роботи переоцінені й не варті того, що за них просять. Але мистецтво — це як гра на біржі. У цій діяльності ринкові закони не зовсім працюють, проте продаж мистецтва нагадує біржові спекуляції, що опираються на емоції. Цінність сучасного мистецтва є суб’єктивною і відкритою для інтерпретації, що призводить до розбіжностей щодо його чеснот і вартості. Однак треба зазначити, що не всі погоджуються із цієюкритикою: публіка, багато теоретиків і практиків часто визнають і цінують твори сучасного мистецтва.

А як можна покращити сучасне мистецтво? ChatGPT вважає, що через заохочення різноманітності та інклюзивності в репрезентації та поглядах авторів. Треба сприяти експериментам та інноваціям у техніках і матеріалах, надавати більше можливостей для недостатньо представлених художників. Машина рекомендує налагоджувати більш тісну співпрацю між художниками, кураторами та громадськістю, сприяти критичній взаємодії і діалогу через виставки та дискусії.

Останнє запитання стосувалося того, що робить мистецтво недоступним. Штучний інтелект каже, що це фінансові бар’єри, а саме вартість матеріалів, навчання, брак фінансування для художників та інституцій. Також брак доступних приміщень, різноманітності, дискримінація та упередження на основі раси, статі, сексуальності тощо. Машина згадала про те, що митці часто мають обмежений доступ до технологій для створення та демонстрації цифрового мистецтва. А щоб освоїти NFT-мистецтво чи складне медіамистецтво, артистам часто бракує мистецької освіти. І тут уже не допоможе теза українського класика про те, що “якби ми вчились так, як треба…” Для освоєння такого мистецтва, на жаль, потрібна інфраструктура, а не лише мізки та бажання.