By Коло 80 млн років тому на території сьогоднішньої Бразилії, накульгуючи з зусиллям рухався динозавр – його дні були пораховані. Одна з костей його ноги перетворилася на губчасту масу, а винуватцем цього міг бути особливо паскудний хробаковидний паразит, що жив у його кровоносних судинах. Цим динозавром був довгошиїй титанозавр – пише Кріс Баранюк у журналі Scientific American.
Елайн Джіларді із бразильського Universidade Federal do Rio Grande do Norte разом із співробітниками ретельно дослідила поверхню кості і здійснила комп’ютерну томографію, щоб перевірити, чи причиною хвороби не був новотвір або туберкульоз. Врешті-решт науковці виявили, що динозавр страждав рідкісною хворобою, званою запаленням кості і кісткового мозку (osteomyelitis).
Дослідження тонких пластинок кості під електронним мікроскопом виявили можливу причину: в порожнинах, що виникли на місці кровоносних судин, знаходилися залишки чогось, що виглядало як 70 малих хробаків, кожний величиною в кілька десятих частинок міліметра. «Ми були цілком шоковані» – пригадує Джіларді. На її думку нічого подібного ніхто раніше не знаходив у костях динозаврів.
У статті в Cretaceous Research автори пишуть, що ті «хробаки» могли бути якимись давніми паразитами, наявність яких викликала запалення кісток. Однак, вони звертають увагу на те, що osteomyelitis може бути також викликаний бактеріями, грибами і найпростішими організмами. Ці хробаковидні структури нагадують вимерлого (відомого з бурштинів) одноклітинного паразита, названого Paleoleishmania, але вони більші від нього від 10 до 100 разів.
Однак, можливими є й інші пояснення. «Я не переконаний, що це паразити, а навіть якщо так, то що вони мають щось спільне з хворобою кісток» – каже Томі Лойнг, еколог, котрий займається еволюцією паразитів в Університеті Нової Англії, що у Австралії. Лойнг не брав участі у цьому відкритті, хоч був рецензентом попередньої версії праці.
Якщо ті хробаковидні структури були насправді живими створіннями, то вони могли б опанувати кості вже після смерті динозавра у пошуках поживи. Відкривачі все ж твердять, що це малоімовірно, оскільки на костях немає слідів переломів чи щербин, через які ці форми могли б дістатися всередину.
Паразити і сьогодні бувають проблемою птахів і гадів, тож немає причин, щоб це саме не могло стосуватися динозаврів – каже Пол Барнетт із Музею Натуральної Історії, щ в Лондоні, котрий також не брав участі у дослідженнях. На його думку ці скам’янілі структури схожі на нематоди.
«Це справді дуже ґрунтовна праця – каже Барнетт – яка демонструє, що застосовуючи багато наукових методів для опису навіть окремої кістки, можна отримати чимало інформації про життя її власника».
