By 
Інтернет, зокрема різноманітні соцмережі, став таким важливим у нашому житті, що його вплив на повсякдення стає щораз відчутнішим. Тому кожне оновлення соцмереж починає все більше визначати те, на що і як реагуватимемо надалі. Додатково ще і штучний інтелект (ШІ) вчиться шаленими темпами, тож здається, що скоро вже ми будемо брати в нього уроки.
Наша реальність набагато мінливіша, ніж нам здається. Значно хиткіша. Ще кілька років тому майже повний перехід учнів на навчання в інтернеті здавався б чимось із галузі наукової фантастики. Проте спершу пандемія, а тепер і війна змусили освітян і дітей швидко пристосуватися й перейти до онлайн-уроків. Тим паче, що вони здебільшого ледь не з народження на “ти” із гаджетами й мають свої профілі в соцмережах із зовсім юного віку. Тому не варто дивуватися, якщо невдовзі школярів вчитимуть не реальні вчителі із плоті та крови, а різноманітні сервіси, алгоритми і штучний інтелект.
Вони вже навчають нас, проте далеко не завше людність це усвідомлює. Алгоритми сайтів і соцмереж, подібно до пересічних освітян, вчать користувачів пристосовуватися, ставати конформними, не висовуватися. Вони ніби стверджують: повторюй за нами, якщо хочеш бути успішним і знаменитим. І діти повторюють, бо наслідувати дорослих закладено в них природою. І дорослі повторюють, бо повторювати набагато легше, ніж шукати свої шляхи чи противитися системі. Врешті, система завше готова винагородити тих, хто її підтримує, а не ставить під сумнів її ідеї та задуми чи тим паче якось їй протистоїть.
Алгоритми соцмереж не є вічними. Найпопулярніші мережі оновлюють їх із певною періодичністю – не рідше як раз на рік. Не лише для того, аби продукт ставав кращим і якіснішим, а радше для того, щоб користувачі проводили ще більше часу в застосунку та підсідали на нього; щоб відкривали про себе більше інформації, яку можна було б продати рекламникам і політтехнологам; щоб переглядали рекламу та затягували в соцмережі нових користувачів. Крім того, розробники і творці цих застосунків слідкують за трендами й тим, що захоплює споживачів у продуктах конкурентів, тому нерідко в соцмережах з’являються функції, які не приживаються (як “моменти” у твіттері, що копіювали інстаграмні “історії”) чи мають чужий вигляд (як рілз в інстаграмі, явно запозичені з формату тіктоку).
Соцмережі своєю появою та стрімким зростанням задають тренди для інших. Створюють свої рамки та формують порядок денний для користувачів. Інстаграм вчив спершу, що як хочеш ним користуватися, то мусиш мати айфон, себто був таким собі привілейованим клубом для своїх. Він обмежував світ до квадратних фото, змінюючи оптику авдиторії. Він вчив, що текст – це вторинне, те, що не має значення, бо головне – правильний підбір кольорів і гештегів. Важливо – це гарна картинка, створення образу, за яким не мусить стояти щось суттєве.
Потім почав вчити, що “історії” (stories) та відео – це краще, ніж фото. Навчав бути в моменті (твіттер, ютуб і фейсбук перейняли собі цей формат із різним рівнем успішности), а тепер – що важливі короткі відео (reels). Ці рілз – зазвичай щось безсенсове. Але інстаграм стверджує,що процес важливіший за сенс. Натякає їхньою назвою, що в цьому начебто й полягає реальне життя.
Оскільки цей формат із тіктоку, то там він органічніший, адже цей китайський сервіс орієнтований саме на короткі відео. Алгоритми тіктоку вважають, що ідеальний таймінг – це 7–15 секунд, бо авдиторія може додивитися таке відео до кінця, а не вимкнути на середині. Яка ж серйозна девальвація тривалости слави з часів 15 хвилин Воргола. Тікток заохочує знімати тільки вертикальні відео, які впродовж довгого часу були поганим тоном в інтернеті, коли тренди задавав ютуб. Не можна змінювати тематику, слід триматися своєї ніші, бо спершу відео показуються вашим підписникам, а тоді це масштабується на більші авдиторії. І що вищим буде серед вашої авдиторії відсоток тих, хто додивився відео до кінця, то більшим буде охоплення наступної групи. І далі за тим самим принципом. Слід не забувати й про регулярність. У ці часи, коли щось завше відвертає увагу, потрібно постійно нагадувати про себе. Раніше тікток був у захваті від того, що ви публікуєте якнайбільше нового контенту. Тепер – два-три відео на день. Привчає, аби ви не спамили, але й щоб люди пам’ятали про вас і не губили поміж потоків нових відео.
І після кожної зміни алгоритмів тисячі людей спершу уважно досліджують їх, підлаштовуються під них самі, а потім навчають інших, як краще задовольнити запити розробників соцмереж.
Нещодавно багато уваги здобула програма Midjourney. Вона створює за допомогою штучного інтелекту цифрові зображення зі словесних описів. Себто ви пишете, що хотіли б побачити на картинці, а ШІ з цього опису її генерує. Це дає змогу людям, які не мають художніх і дизайнерських здібностей, створювати красиві деталізовані зображення. Програма постійно вдосконалюється. Крім неї, є ще декілька, які активно розвиваються в цьому напрямі: DALL E, Neuroblender тощо. В інтернет-спільноті вже активно обговорюють питання того, хто має вважатися автором такого контенту й наскільки серйозною є роль користувача в процесі створення. Хоча все ще далеко не є ідеальним, бувають кумедні збої, проте головне, що ці сервіси яскраво демонструють силу поступу машинного навчання у творчій сфері, яка впродовж тривалого часу вважалася найважчою для осягнення ШІ.
І коли штучний інтелект достатньо навчиться сам, аби контролювати людей, то йому буде нескладно навчити їх пристосовуватися і слухатися. Досить просто створити глобальну соцмережу й розробити для неї алгоритми, які до цього спонукатимуть, даруючи натомість якісь незначні винагороди (славу, лайки чи іншу форму соціальних погладжувань). Під решту люди пристосуються самі, а потім ще і вчитимуть тих, до кого погано доходить.
Метавсесвіт Цукерберга мав би поступово переносити нас у віртуальність. Поки що цей проєкт вважають неуспішним, проте хтось рано чи пізно втілить цю ідею. І дуже ймовірно, що після того ми більше ніколи не будемо офлайн. А людство, що повністю переселилося в мережу, цифровим диктатурам контролювати буде тільки легше. Питання лиш у тому, хто контролюватиме й чи це точно потрібно штучному інтелектові? Чи не вирішить він, дослідивши історію людства з усіма війнами, геноцидами, екологічними катастрофами, жорстокістю та іншими самознищувальними тенденціями, що ми пропащі? А тоді банально зробить ставку на якусь іншу форму життя, наприклад на дельфінів, котів чи свиней, які ще можуть виправдати очікування. На відміну від людей, що могли створити рай земний, а натомість щоразу повертаються до перетворення своєї планети на пекло.
