By 
Згідно з сучасними дослідженнями, IQ “генія” Альберта Айнштайна становить від 160 до 200 балів. Однак на момент його смерті дослідження інтелекту тільки почали розвиватись, тому тести Ганса Айзенка фізик не проходив. Але сучасним винахідникам дуже хочеться, щоб саме так писалася історія.
Ми знаємо А. Айнштайна як “геніального фізика”, “великого гуманіста”, “демократичного соціаліста”, “пацифіста та антифашиста”. Однак є й інший Альберт Айнштайн, особистість якого ми почали розкривати у статті “Скелети у шафі” від 25 квітня 2018 року.
За словами американського журналіста Волтера Айзексона, радикальний пацифізм А. Айнштайна сформувався у 20-ті роки ХХ ст. Під впливом наслідків Першої світової війни фізик наполягав на роззброєнні й протидії насильству. Для цього він брав участь у громадських організаціях та акціях. “Я не просто пацифіст, – я войовничий пацифіст”, – саме таким хотів себе бачити Айнштайн на хвилі боротьби за мир у всьому світі.
Однак згодом Айнштайн змінив свою думку. У США вчений допомагав розробляти гіроскопи для орієнтування підводних човнів і навіть безуспішно намагався сконструювати військовий літак. З 1943 р. і до закінчення Другої світової війни фізик консультував Бюро артилерії ВМФ США щодо вибухових речовин великої потужності.
Прихильні до Айнштайна дослідники стверджують, що гуманітарна складова його публічного життя була “фундаментальним принципом його політичних поглядів”. Учений вважав, що індивідуалізм і свобода необхідні для креативного розвитку мистецтва і науки. І саме тому він відверто засуджував расову дискримінацію в США. “Чим більше я почуваюся як американець, тим більше мене мучить ситуація, – написав він в статті “Негритянське питання” для журналу “Pageant”. – Тільки висловившись, я зможу позбавитися відчуття співучасті”[1].
Цьогоріч у червні видання “The Guardian” опублікувало. невідомі щоденники А. Айнштайна, в яких фізик записував расистські коментарі щодо людей, яких він зустрічав у мандрівках. Під час подорожі Китаєм у жовтні 1922 – березні 1923 рр. вчений характеризує місцеве населення як “працьовитих, брудних, тупих людей”, а їхніх дітей називає “бездушними і тупими”[2].
У щоденнику Айнштайн пише: “Було б шкода, якби китайці витіснили всі інші раси. Для таких, як ми, лише думка про це невимовно похмура”. На думку дослідників, те, що вчений сприймає іншу расу як загрозу, є однією з характеристик расизму.
Нетерпимість до людей загострилася в А. Айнштайна після закінчення Другої світової. Вчений звинувачував усю німецьку націю разом з тими людьми, що не брали участі у бойових діях, у жахах війни: “Німці, вся нація цілком, несуть відповідальність за масові вбивства, і як народ мають бути покарані”.
Коли німецько-американський фізик, лауреат Нобелевської премії Джеймс Франк запросив Айнштайна приєднатися до петиції для збереження і відновлення німецької економіки, вчений сказав: “Абсолютно необхідно на довгі роки зробити неможливим відновлення німецької індустріальної політики. Якщо ваша петиція буде поширюватися, я зроблю все, що в моїх силах, щоб вона була відхилена. […] Німці, діючи відповідно до добре розробленого плану, безжалісно знищили мільйони цивільних осіб. Якби вони мали на те можливість, вони зробили б це знову. У них не відчувається й крихти розкаяння або ж відчуття власної вини”. “Німці здійснили наймерзенніші злочини, які коли-небудь згадуватимуться в історії так званих цивілізованих держав, – написав Айнштайн хіміку Отто Гану, – поведінка німецьких інтелектуалів, якщо розглядати їх усіх разом, була аж нітрохи кращою від поведінки натовпу”. Також Айнштайн підкреслював, що він не німець, а єврей за національністю.
Незадоволений у 20-30-х роках ХХ ст. швидким зростанням німецького націонал-соціалізму та антисемітизму, вчений підтримав заклик сіоністського руху створити єврейське національне вогнище в Палестині, а відтак виступив на цю тему з низкою статей та промов. Айнштайн вважав, що “сіонізм являє собою справді новий єврейський ідеал і може повернути єврейському народу радість існування”[3].
Свій вибір національності вчений пояснював так: “Поки я жив у Швейцарії, не усвідомлював свого єврейства… Коли я приїхав до Німеччини, я вперше дізнався, що я єврей, до того ж зробити це відкриття мені допомогли більше неєвреї, ніж євреї… Тоді я зрозумів, що лише спільна справа, яка буде важливою для всіх євреїв у світі, може відродити народ…”.
Завдяки цьому Айнштайна й досі вважають інтернаціоналістом, що захищав права всіх пригноблених народів – євреїв, індіанців, афроамериканців тощо. Вчений засуджував націоналізм: “Командний героїзм, шляхи отеплення, огидний дух націоналізму – як я ненавиджу все це. Націоналізм – різновидність дитячої хвороби: це кір людства”[4]. Однак про сіонізм Айнштайн писав: “Саме націоналізм ставить за мету не владу, а благородство і цільність. Якби ми не жили серед нетерпимості, бездушності та жорстокості людей, я б першим відкинув націоналізм на користь універсальної людяності.”
Отже, “геніальний вчений” вважав сіонізм захистом від решти світового людства, від “нетерпимого, вузьколобого і дикого люду”. Вже після Голокосту він зауважив: “Сіонізм не захистить німецьке єврейство від знищення. Але тим, хто вижив, сіонізм дав внутрішні сили перенести лихо з гідністю, не втративши здорової самоповаги”.
[1]Тут і далі цитуємо за: Уолтер Айзексон. Эйнштейн. Его жизнь и его Вселенная
[2]Історична правда: Опублікували невідомі щоденники Ейнштейна. І знайшли ксенофобію
[3]Тут і далі цитуємо за: Альберт Ейнштейн: біографія відомого вченого
[4]В. Бояринцев. Эйнштейн – главный миф 20-го века
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
