Скільки разів кияни чекали на запуск громадського транспорту

Скільки разів кияни чекали на запуск громадського транспорту
Починаючи з другої декади березня, з огляду на карантинні заходи, громадський транспорт Києва безвиїзно перебуває у депо. Подібний підхід до цього питання застосували лише китайці (і, наскільки відомо, тільки в Ухані) та індуси. В усіх інших країнах світу громадський транспорт, хоча й з обмеженнями, однак працює. Завдяки такому підходу кияни, які не мають власного засобу пересування чи коштів на таксі, отримали виняткову можливість перенестись у часи князювання Володимира Великого чи Ярослава Мудрого, коли з пункту А до пункту Б можна було дістатись лише пішки.

Перший громадський транспорт у Києві з’явився в середині ХІХ століття, коли чисельність населення у місті суттєво зросла. Тоді на київські вулиці виїхали так звані омнібуси – великі карети, запряжені кіньми. Однак вони не могли перевозити велику кількість пасажирів, а з огляду на крутий київський ландшафт – коні швидко втомлюватися. Вже у 1891 році їх заступила кінна міська залізниця, яку кияни охрестили “конкою”. Це були запряжені двома кіньми вагони, які їхали по рейках. На підйомах їх підпрягали додатковими двома, або ж навіть чотирма кіньми. Однак і цей вид громадського транспорту не підходив для київського рельєфу: дуже часто потомлені коні просто відмовлялись іти далі, тому це “далі” киянам доводилось проходити на своїх двох.

Перший пробний рейс електричної міської залізниці – більш відомої як трамвай – відбувся 8 травня 1892 року, а вже 13 червня того ж року рейси стали регулярними. Київський електричний трамвай був справжнім дивом техніки (адже запуск трамвайного сполучення у Києві став першим у Російській імперії та другим у Європі), і багато хто на початку навіть не наважувався увійти в його салон. Перша трамвайна лінія була доволі короткою: вона поєднувала сучасну Європейську площу з Поштовою. Згодом лінію прокладуть і на Хрещатику з кінцевою зупинкою на сучасній площі Льва Толстого. Перші таксі у Києві почали роботу у 1911 році, тобто через чотирнадцять років після появи у столиці автомобілів. Таксомоторів у Києві було два, їхня стоянка розташовувалась біля залізничного вокзалу. Ці автомобілі були триколісними і більше нагадували мотоцикли. Кияни називали їх циклонетками – похідна від назви німецького заводу-виробника “Циклон”.

До речі, перші правила руху автомобільного транспорту у Києві Міська дума затвердила ще 1908 року, коли кількість приватних автомобілів зросла до двохсот. Тоді було встановлено й обмеження швидкості, а саме – до 10,6 км/год на центральних вулицях і до 21,3 км/год – на другорядних. Перший регулювальник вуличного руху з’явився на Хрещатику лише через два роки – у 1910-му. Улюблений киянами та туристами фунікулер, тобто транспорт з канатною тягою, що сполучив Верхнє місто з Подолом, було відкрито 1905 року. Тоді він звався “Михайлівським електричним канатним підйомом”. Першого ж дня роботи фунікулер перевіз 20 тисяч осіб. Першою регулярною автобусною лінією кияни почали користуватись 1925 року. Маршрут автобуса пролягав від сучасної Європейської площі до вулиці Саксаганського.

Десять років по тому у Києві з’явився і тролейбус, який швидко набрав популярність і протягом десятиліть був і залишається одним з найулюбленіших видів транспорту серед киян. До речі, Київ є одним з небагатьох європейських міст, де тролейбусні маршрути збереглись, і сьогодні їх на київських вулицях понад п’ятдесят. 1960 року у Києві було відкрито і підземний вид транспорту – метрополітен. Варто додати, що ідея побудувати підземну залізницю у Києві з’явилась ще 1884 року. Метро мало пролягати через Поштову площу, поєднуючи дніпровську пристань з Бессарабською площею. Лише у планах залишився і проєкт побудови метрополітену у Києві 1916 року. Перші спроби у напрямку реалізації цієї ідеї було зроблено 1937 року, однак їх перервала Друга світова війна.

Сьогодні ж Київський метрополітен є найпопулярнішим видом громадського транспорту у столиці – щоденно він перевозить понад два мільйони пасажирів. І от у другій декаді ХХІ століття увесь цей цивілізаційний доробок зупинився, дозволяючи декому з нас відчути на собі усе багатство київського рельєфу. Що ж стосується майбутнього громадського транспорту, то 1962 року італійський художник Волтер Моліно уявив, як людство пересуватиметься у 2022 році, і опублікував своє бачення на сторінках тижневика La Domenica del Corriere. Чи стануть його погляди реальністю – дізнаємось згодом. Чекати залишилось зовсім недовго.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Метро «Бабин Яр»? Людина людині хто?