Соломон Гольдельман

Соломон Гольдельман

Нарис життєвого шляху політика-сіоніста, державного діяча УНР і дослідника українського єврейства

Соломон Ізраїлевич Гольдельман (Хаїм-Шолом Срульович) народився у 1885 році, виріс у Наддніпрянській Україні, що на той час належала Російській імперії. У 1912-му закінчив Комерційний інститут у Києві, згодом став асистентом на кафедрах політичної економії та економічної політики. Свої перші наукові праці Гольдельман присвятив питанням митної політики, виробництву сільськогосподарських машин, торгівлі тощо. Тоді ж він став співавтором колективної інститутської хрестоматії, до якої ввійшли найвизначніші роботи з дослідження економічної політики.

Через два роки, у 1914-му, Гольдельман став співорганізатором та секретарем Обласного з’їзду у Києві, присвяченого проблемам виробництва та торгівлі сільськогосподарськими машинами. Як відомо, саме того року розпочалась Перша світова війна. Науковий талант і організаторські здібності молодого єврея не залишилися непоміченими. У 1915 році Всеросійський земський союз доручив С. Гольдельману відкрити в Києві бюро праці Південно-Західного фронту. Організація була посередником між працедавцями та робітниками, здебільшого – біженцями з прифронтової смуги. Щоденно київське бюро праці знаходило роботу для 600 – 700 осіб.

У тому ж році Соломон Гольдельман став секретарем обкому в Києві. Комітет переглядав міжнародні торгівельні договори та співпрацював з виданнями, що займались економічними питаннями. На цій посаді Гольдельман працював два роки, а після Лютневої революції почав читати лекції з економічної та соціальної політики в Єврейському народному університеті в Києві.

Минулі організаторські здобутки С. Гольдельмана помітила й нова всеросійська влада. У 1917 році Тимчасовий уряд призначив Соломона директором відділу праці в Україні. Тоді ж у Києві виникла Центральна Рада, у якій Гольдельман представляв єврейську партію “Паолей-Сіон”. На початку листопада 1917-го на закритому засіданні Малої Ради політика було обрано до складу Крайового комітету охорони революції на Україні.

Невдовзі С. Гольдельману запропонували стати членом уряду Центральної Ради. Спочатку він очолив Департамент праці та відділ законодавства Міністерства праці, згодом став заступником міністра торгу і промисловості, пізніше – заступником міністра праці УНР. Соломон Гольдельман представляв Україну на першій міжнародній конференції, скликаній Міжнародним бюро праці.

Однак Гольдельман був не лише вченим, здібним організатором і українським державотворцем, а й єврейським політиком загальноукраїнського обширу. Соломон Ізраїлевич був ідеологом й одним з провідників партії “Паолей-Сіон”. Поєднуючи інтелектуальні здібності та наукові навички з наполегливістю, літературним талантом й хистом промовця, Гольдельман не лише успішно поширював соціалістичні ідеї, але й популяризував власну партію. Крім того, він був одним з небагатьох тогочасних єврейських політиків, що зуміли вирости за межі меншинної свідомості. Соломон Гольдельман розумів, що обмежувати політику єврейських партій в Україні лише захистом прав своєї національної меншини – недалекоглядно, адже безпеку, рівноправ’я та збереження національних і релігійних особливостей українським євреям могла гарантувати лише демократична держава.

У 1918-му Гольдельмана обирають членом Київського земства, яке відігравало важливу роль у місцевому самоврядуванні. Цього ж року Соломон Ізраїлевич потрапляє до Єврейського національного зібрання. Водночас він залишається активним членом Центральної Ради. Зокрема на засіданні 28 квітня 1918 року Гольдельман від імені “Паолей-Сіон” виступив із засудженням політики німецької окупаційної влади в України. Незабаром з’ясується, що то був останній існування Центральної Ради…

Більшовицька агресія й денікінська окупація розпалили пожежу громадянської війни в Україні, яка принесла не лише соціальні, але й національні трагедії. Потерпало й єврейське населення – погроми й звинувачення посипались на них зусібіч, зокрема й від деяких українців. Однак Гольдельман ніколи не вважав такі поодинокі випадки цілеспрямованою антиєврейською політикою.

Поразка українських визвольних змагань й захоплення України більшовиками змусило його емігрувати. У 1920-му Гольдельман через Польщу виїхав до Австрії. Наступного року політик видав у Відні кілька книг, присвячених єврейській політиці в Україні, зокрема “Листи єврейського соціал-демократа про Україну” та “Національна автономія в Україні”.

У 1922 році Український громадський комітет запросив Гольдельмана організувати Українську господарчу академію в Празі. З переїздом до чеської столиці Соломон Ізраїлевич повернувся до наукової діяльності. З травня 1922-го він стає доцентом, а з 1925-го – професором Української господарчої академії в Празі. Крім того, завідує кафедрою економічної політики та кабінетом економіки, разом з професором В. Тимошенком керує семінаром з економічної політики та географії, працює секретарем, а 2 роки – продеканом економічно-кооперативного факультету академії.

За 8 років роботи в Академії Соломон Ізраїлевич публікує в українських та інших виданнях низку наукових праць, виступає з доповідями на наукових зібраннях і семінарах, видає два курси своїх лекцій: “Економія промисловості” та “Міжнародна економічна політика”. Крім того, пише праці про становище й розвиток української промисловості, соціально-економічну структуру України та населення СРСР, економічні проблеми єврейського населення Підкарпатської Русі, про партійний капіталізм тощо. Та однією з найвагоміших його праць стала “Теорія акційного підприємства”.

У 1932 році професор Гольдельман ініціює створення при Українській господарчій академії інституту заочного навчання, який згодом перейменували на Український технічно-господарський інститут.

В еміграції Соломон Ізраїлевич не лише не забував про своє походження, а й був активним членом єврейської громади Праги, зокрема сіоністичного руху. Він об’їздив десятки міст Чехословаччини з ідеологічними доповідями. Прагнучи поглибити національну свідомість єврейської молоді, у 1933 році у Празі професор організовує Сіоністичний народний університет. Особи, що не жили у Празі, могли навчатись у ньому заочно. Заклад проіснував лише три роки. У нього 200 постійних слухачів, працювало майже 30 лекторів, які викладали 18 курсів. Університет мав своє видавництво, де надрукували понад 20 книг німецькою мовою. Лекції викладачів закладу поширювалися не лише Чехословаччиною, але й іншими країнами, зокрема США та Палестиною.

Великої популярності набула німецькомовна монографія Соломона Гольдельмана “Чи розв’язує комунізм єврейське питання?”. Книга стала своєрідним довідником та засобом у боротьбі з комуністичною пропагандою серед єврейського населення Центральної і Східної Європи.

У той час Гольдельман написав низку праць теоретичного спрямування, зокрема “Ідеологію трудової Палестини” та “Ідеологію соціалістичного сіонізму”. Проте однією з найважливіших його робіт того періоду було соціологічне дослідження закономірностей розвитку соціально-економічної структури єврейського народу в діаспорі (існування екстериторіального народу). У соціології професор Соломон Гольдельман установив закономірності діаспорної економіки, й це слід вважати його оригінальним відкриттям.

У 1939-му німецькі війська окупували Прагу. У серпні того ж року Соломон Ізраїлевич з дружиною Маріам Афонівною змушений був виїхати до Палестини. Речі, які родина туди переслала, до Гольдельманів так і не повернулись (бібліотека, наукова картотека, архів з виписками та рукописи вченого перехопили нацисти в Італії).

Родина Гольдельманів оселилась в Єрусалимі, де Соломон Ізраїлевич відновив свою науково-педагогічну діяльність. Він заново організував Інститут сіоністичної освіти, видавництво книг та лекцій з сіоністичної ідеології, згодом – в галузі ізраїльського державного права. На початку 60-х років ХХ ст. в Інституті, що працював за заочною методикою, навчалося майже 1300 студентів. У ті роки Гольдельман видав низку наукових праць, зокрема “Єврейське населення СРСР” та “Переслідування євреїв в СРСР”.

Соломон Гольдельман до останніх днів підтримував зв’язки з українським демократично-соціалістичним рухом діаспори, часто зустрічався з його діячами, що, як і він, змушені були залишити Україну, однак назавжди зберегли її в своєму серці.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ