By Учені довго вважали, що імунна система не пов’язана із мозком, однак насправді це не так, – пише Джонатан Кіпніс у журналі “Scientific American”.
“Упродовж десятиліть підручники з анатомії вчили, що дві найбільш складні системи в організмі – мозок та імунна система – функціонують цілком ізольовано одне від одного. Всі погоджувалися, що мозок концентрується на проблемах керування тілом, а імунна система – на його захисті. У здорових людей вони функціонують незалежно. Лише при деяких хворобах чи при пошкодженні клітини імунної системи потрапляють до мозку, і якщо таке стається, то метою цього є атака. Однак останніми роками низка нових відкриттів революціонізувала погляди науковців на ці дві системи.
Щораз більше результатів досліджень вказують на те, що мозок та імунна система співпрацюють один з одним як при хворобах, так і в здоровому стані. Імунна система може, наприклад, допомагати мозкові після травм, підтримувати у боротьбі із стресом, а також у таких ключових функціях мозку, як навчання та соціальна поведінка. Ба більше, імунну систему можна вважати різновидом наглядового органу, котрий викриває мікроорганізми в організмі і навколо нього, після чого інформує про них мозок так, як очі передають візуальну інформацію, а вуха – звукові сигнали. Іншими словами, мозок та імунна система не лише ходять тими самими шляхами, але й тісно між собою переплетені.
Науковці тільки розпочинають дослідження у новій сфері нейроімунології, але вже зараз стає зрозуміло, що реакція мозку на імунологічну інформацію, а також те, як ця інформація контролює мозок, може стати ключем до зрозуміння багатьох неврологічних хвороб – від аутизму до хвороби Альцгеймера, а також для опрацювання нових методів лікування. Спроби терапії таких захворювань були невтішними, оскільки більшість ліків не може з легкістю дістатися до мозку. Відкриття зі сфери нейроімунології вказують на спокусливу можливість більш ефективної тактики, котрою може бути діяльність, спрямована на імунну систему”.
