By Спеціальний брифінг Курта Волкера, Спеціального представника США для України. Деякі цитати:
Ми відзначаємо п’яту річницю проголошення Росією про анексію Криму. Сполучені Штати не визнають цього проголошення; Європейський Союз опублікував твіт, що вони не визнають цього, ні НАТО, ні будь-яка інша країна. Це незаконна окупація і незаконне захоплення території і ми принципово стоїмо поряд з Україною, наполягаючи на відновленні її територіальної цілісності.
Через п’ять років після окупації Росією Криму, спостерігається утиски щодо політичних прав і свобод. Була депортація, були арешти і політичні в’язні. Були порушення прав людини, в Крим відбувалося переміщення населення, за допомогою якого його намагаються русифікувати і посилити прихильність населення до президента Путіна і Москви.
Отже, це трагічна ситуація, ця ситуація триває. Державний секретар Помпео видав декларацію, в якій заявив, що Сполучені Штати відкидають спроби Росії анексувати Крим і зобов’язуються притримуватись такої політики до відновлення територіальної цілісності України. Це важливий компонент нашої політики у справі вирішення проблеми України в цілому.
Я б додав, що, наскільки ми стурбовані продовженням російської окупації Криму, настільки ж ми стурбовані окупацією та бойовими діями на Сході України на Донбасі. І Росія відновила цю присутність нещодавно в Керченській протоці. Вона атакувала український флот, ув’язнила кількох моряків. Ми закликаємо Росію негайно звільнити цих моряків і відновити переговорити про припинення конфлікту на сході України, щоб побачити відновлення цієї території Україні, як цього вимагає Мінська угода.
Періодично застосовуються санкції, коли ситуація залишається незмінною. Ми не хочемо нікому давати відчуття самозаспокоєння, що ми приймаємо чи задоволені статусом-кво. Ми вважаємо, що його потрібно змінити. Ми, звичайно, будемо розглядати протилежне, усунення санкцій, якщо Росія поверне територію під український контроль. І якщо Росія вестиме переговори на сході України, ми зможемо побачити виконання Мінських угод і могли б скасувати санкції пов’язані з Мінськом. Але до тих пір, я думаю, ви будете бачите постійний тиск з боку Європейського Союзу, Сполучених Штатів, інших за допомогою посилення санкцій як засобу змусити Росію серйозно вести діалог.
Найцікавіше, що відбулося в Україні за останні чотири роки, це те, що у суспільства дійсно посилилось відчуття національного самопізнання. Воно є більш про-українським, більш антиросійським, більш проєвропейським, пронатовським, сильніше почуття національної та культурної ідентичності ніж коли-небудь раніше. Ви розумієте, що коли вас атакує сусід, ви повинні захищати себе, ваші молоді люди повинні боротися на лінії фронту і помирати, деякі з них поранені, це впливає на суспільство.
Тому ми побачили кілька речей. Ми бачили, наприклад, що якщо була дуже мала підтримка членства в НАТО в минулому – скажімо, п’ять років тому – то нещодавно українська Дума [1] проголосувала двома третіми за отримання членства в НАТО. І ця зміна є наслідком цієї динаміки.
Крім того, Українська Православна Церква наполягала на автокефалії, визнанні її статусу незалежної Православної Церкви і це відбулося лише через гнів, розчарування та занепокоєння людей в Україні з приводу того, що вони мають підпорядковуватись Російській Правовій Церкві.
Це фундаментальне зрушення у суспільстві. Я розповідаю про це, тому що суспільство встановлює межі того, що може робити будь-який український уряд, незалежно від того, кого обирають. Вони будуть мати демократичні вибори, перший тур 31 березня, другий тур у середині квітня, і ми не знаю, хто буде переможцем. Це справді відкрите змагання і ті хто виграє, зіткнуться з цим ставленням в суспільстві і воно обмежуватиме їх у тому, що вони зможуть робити.
Я сподіваюсь, що будь-який український уряд буде продовжувати йти шляхом зміцнення демократичних інституцій, посилення реформ, боротьби з корупцією та захисту своєї території і наполягати на поверненні окупованих територій до українського держави.
Ми не займаємо позицію стосовно виборів. Це демократія. Є кандидати. Це відкритий конкурс, тому ніхто не знає хто переможе. Ми підтримуємо принципи. Ми підтримуємо принципи сильних демократичних інституцій, які проводять реформування антикорупції та безпеки, відновлення суверенітету та територіальної цілісності України. Отже, це те, що ми підтримуємо і ми озвучуємо це всім кандидатам. Я думаю, що це правда – це не тільки правда, це те, про що заявила сама Росія, – що вони хочуть, щоб Порошенко зазнав поразки і це просто факт. Я думаю, що виникла особиста ворожнеча між президентом Путіним і президентом Порошенком і тому він просто чекає на зміну. Однак я не впевнений, що Росія вказує на будь-якого конкретного кандидата, кажучи: «Це наш кандидат, який переможе і ми отримаємо щось від цього», і це відбувається через ті речі, про які ми говорили раніше. Українське суспільство стало настільки згуртованим у сенсі національної ідентичності та вимог щодо того, що робитиме його уряд, що я не впевнений, що будь-який кандидат, незалежно від того хто переможе, зможе забезпечити присутність Росії.
Під час адміністрації Обами було заборонено продаж летальної оборонної зброї Україні, майже унікальний випадок – США мають оборонні відносини і відносини з поставок зброї з країнами по всьому світу. А Україну виокремили – навіть коли її атакували і їй потрібно було захищатися – виокремили її як країну, яку ми не підтримували.
Адміністрація Трампа поклала цьому край. Ми вирішили розглядати Україну, як і будь-яку іншу нормальну країну, яка має нормальні оборонні потреби, і ми хочемо і готові надавати допомогу Україні, щоб допомогти їй розвинути сильні, ефективні, довготривалі оборонні можливості. Як відомо, частина цієї допомоги полягала у забезпеченні протитанковими системами, щоб у випадку просування танків далі на територію України вона могла краще захищатися. Україна проявила зацікавленість у їх придбанні.
Ми також повинні розглядати такі речі, як протиповітряна оборона і оборона прибережної смуги. Антиснайперські системи вже надані США. Необхідно, щоб Україна мала сучасний потенціал для свого захисту і запобігання подальшій агресії проти неї.
НАТО послідовно дотримується своїх зобов’язань Бухарестського саміту 2008 року і розглядає Україну як потенційного члена. Це європейська демократія, мати право на безпеку, як і будь-яка інша країна, але це не означає, що це відбудеться негайно, більше ніж 10 років минуло з тих пір. Це тому, що країни повинні відповідати всім стандартам НАТО: демократія, цивільний контроль над військовими, реформи, антикорупція, внесок у організацію – спільну безпеку, реформування військової установи, реформування оборонного сектора в цілому. Тому багато чого потрібно зробити.
У певній мірі це залежить від того, наскільки швидко Україна зможе прогресувати у всіх цих питаннях. НАТО приймає рішення на основі консенсусу, коли вони вважають, що настав належний час для фактичного продовження офіційного запрошення. Я не можу передбачити, коли це станеться. Важливо те, що НАТО в принципі заявила про свою готовність і що Україна продовжує просуватися на шляху досягнення цих стандартів і тоді, коли настане слушний час, можна буде це зробити.
У Гельсінській угоді і в кожному важливому документі ми говорили, що країнам необхідно утримуватися від загрози або застосування сили, що вони повинні поважати рішення країн щодо їх власної політичної орієнтації, що не повинно відбуватись ніякої зміни кордонів силою в Європі. Це так званий Декалог з Гельсінських принципів, який діє і донині. І якщо нам не вдасться дотримуватися цих принципів, країна може вторгнутися і напасти на іншу, вкрасти її територію, продовжувати вбивати там людей – якщо це може відбутися в одному місці, це може відбутися і в інших місцях. Насправді ми це бачили. Це сталося в Грузії; це відбувається в Україні. Росія як і раніше займає частину Молдови.
Отже, це питання стосується Європи в цілому. Ми повинні дотримуватись принципів територіальної цілісності, миру та безпеки, тому що якщо ми цього не зробимо, то це зрештою може охопити й багато інших країн.
Ми почали з Мінських угод, в яких задіяні Росія, Україна та ОБСЄ, також ми маємо Нормандський формат – Франція, Німеччина, Україна та Росія. Суть питання залишається незмінною. Суттєвим питанням є те, що Росія не визнає своїх обов’язків. Коли люди говорять про Будапештський меморандум, вони часто вказують на те, що США та Великобританія не виконали своїх зобов’язань щодо захисту української території. Це не зовсім так. Але ми всі погодились гарантувати територіальну цілісність України і Росія – це єдина країна, яка порушила це. Росія – це країна, що вторглася і забрала територію в України. Ми маємо не відсутність відповідного формату; ми маємо відсутність політичної волі з боку Росії.
