By У космополітичному світі американського кінематографу, де чи не кожен його учасник матеріальне й особисте ставить понад духовним і громадським, є український феномен – кіноактори, які, здійнявшись на найвищі сходинки голлівудської драбини, зовсім не переймалися славою, рекламою й грошима. Не всі із них були акторами першого плану (як Іван Годяк (Джон Годяк), не кожен із них був нагороджений «Оскаром» (як Володимир Палагнюк (Джек Пеленс) і не всяк приятелював з Елвісом Преслі (як Микола Адамчук (Нік Адамс). Проте вони залишили помітний слід в історії світового кіно. Маркіяна Мазуркевича (Майка Мазуркі), про якого поведемо мову далі, режисери вважали «королем епізоду», а це чи не найважчі ролі, бо не загубитися на тлі головних персонажів – це також неабиякий талант.
Маркіян Мазуркевич народився 25 грудня 1907 року в селі Купчинці на Тернопільщині. В Україні родині Мазуркевичів жилося вкрай важко. Мати Маркіяна так згадувала ті роки: «Три тижні, заки народився син, мій чоловік рішився виїхати в Америку. Я не перечила йому, бо в краю була нужда – думала, що як поїде в Америку, то колись і мене візьме з дитиною, буде нам краще жити на цьому світі. Та не було грошей на дорогу, треба було позичати»… Аж через чотири роки, подолавши чимало перешкод, родина Мазуркевичів воз’єдналася в США, поселившись у невеличкому містечку Коговз поблизу Нью-Йорка… Мешкали у приміщенні старого млина, тож хлопцеві було де розгулятися у своїх іграх та уяві.
Вбувшись на новому місці, Маркіяна записали до української школи при церкві святого Петра і Павла. Вдома хлопець розмовляв рідною мовою, читав українські книжки та газети… Однак настав час іти й до американської школи; але звідтам хлопчина повертався сумним, заплаканим і ображеним. Коли мати спробувала з’ясувати причину смутку, то почула, що діти у школі насміхаються з його імені і дразнять дівчиною. Відтак на сімейній раді Мазуркевичі ухвалили рішення записати сина у школі Майком, а вдома звати Михасем. Згодом конфлікт з ровесниками у школі затих, а Мазуркевич став одним із найкращих учнів, закінчивши початкову школу досить успішно. У школі захопився спортом, то ж нічого дивного, що далі його дорога пролягла через нью-йоркський Манхетен Коледж, який, до всього ж, спеціалізувався й на спортивних дисциплінах. З юнацького віку спортивними захопленнями Майка були баскетбол, американський футбол та боротьба. Боротьба на певний час стала для Мазуркевича основним заробітком – як спортсмен він провів понад 4 тисячі поєдинків на килимі, у яких, як правило, перемагав своїх суперників. У спортивному світі був відомим за прізвищем «Сталевий Майк» – відзначався крупною статурою і мав сильні руки. Прикметно, що мати, яка дуже любила сина, не була на жодному із його поєдинків – за сина вболівав лише батько. Закінчивши виступи на килимі, з боротьбою повністю не розпрощався, а став суддею міжнародних змагань, час від часу засідаючи за суддівським столиком на турнірах з боротьби в США, Європі та Азії.
Проте не варто думати, що Мазуркевич був лише «громилом», який завдяки статурі привернув увагу кінопродюсерів. Він навчався в балетній школі Авраменка, у коледжі Манхетен, який закінчив із ступенем бакалавра гуманітарних наук. Під час навчання долучився до організації драматичного гуртка. Перша роль виявилася жіночою, але юний Мазуркевич настільки добре імітував жіночі голоси і співав, що критики вже тоді зауважили його талант до перевтілення. Згодом закінчив юридичний факультет у Нью-Йоркському університеті Фордгем. Здобувши диплом юриста, влаштувався на роботу в одну з фірм на Волл-стріт. Однак вільний час і далі присвячував спорту – боровся з тогочасними зірками Лондосом, Лувісом, Бранінгом. У деяких поєдинках перемагав, в деяких – покидав килим переможеним, але слава добротного спортсмена була завжди з ним.
Під час навчання зустрічався з красивою дівчиною з убогої української родини, планував одружитися з нею, але, щоб родичі не нарікали, хотів спочатку утвердитись в житті та зробитися фінансово незалежним. Однак цьому союзу десь на небесах було винесено вердикт: «не бути» – кохану Мазуркевича насмерть збила машина. Після цього трагічного випадку Майк навідріз відмовився повертатися у рідні пенати – там усе нагадувало про мрію, яка так і не збулася… У 1932 році умовив батьків переїхати в Лос-Анджелес, де продовжував успішно боротися на килимі.
На спортивній ниві справи складалися успішно – Маркіян не тільки облаштувався за кілька кроків від Голлівудського пагорба, але й зробив усе від нього належне, щоб батьки більше не працювали.
Якось голлівудські кіно-боси організували турнір серед борців, у якому взяв участь і Мазуркевич. Він блискуче поклав на лопатки всіх своїх супротивників і виборов головну нагороду. Після цього тріумфу прізвище Мазуркевича стало відомим усій Америці… Десь у той самий час голлівудська акторка Мей Вест шукала охоронця й запропонувала цю роботу Маркіянові. Упродовж року він супроводжував акторку по різних імпрезах та балах, що додало йому знайомств у кіносвіті. І хоча нова робота була високооплачуваною, Сталевий Майк не покидав виступів на килимі. На одному з турнірів на нього звернув увагу голлівудський режисер Джозеф фон Штернберг. Він запросив Мазуркевича на кінопроби і був задоволений їхнім результатом. Одна з голлівудських кіностудій одразу ж запропонувала Мазуркевичу контракт, і він погодився майже без вагань.
Дебют у Голівуді припав на 1941 рік, коли Мазуркевич, який взяв собі псевдонім Мазуркі, взяв участь у зйомках фільму «Шанхайський жест». Робота настільки припала до душі, що Майк надумав підкорити і цей Олімп. На початках йому відводили лише епізодичні ролі у пригодницьких стрічках, режисери яких використовували більше фізичні, аніж акторські дані Майка. Але й тут Мазуркевич продемонстрував дивовижне бажання вчитися і вдосконалюватися. По крапельках він переймав важливі деталі акторської майстерності, надаючи своїм персонажам яскравої індивідуальності.
Його найупізнаванішою роллю став Лось Маллай – кримінальний телепень у класичному фільмі Едварда Дмитрика (ще одного українця в Голлівуді) «Вбивство, моя мила», знятому в 1944 році.
Першорядним актором у Голівуді він так і не став, але застовпив за собою звання майстра епізоду. Його амплуа – крутий хлопець, сильний чоловік, підступний злочинець; зрідка випадали ролі елегантних офіцерів, частіше – диких індіанців. Можливо, знакових і впізнаваних ролей Майк не дочекався й через травму горла, якої зазнав на килимі внаслідок якої його вимова була хрипливою і не надто виразною. Тим не менше, актор долучився до створення кількох фільмів, що увійшли в скарбницю американського кіно: «Самсон і Даліла» (1949), «Ніч і місто» (1950), «Навколо світу за 80 днів» (1956), «Повна кишеня чудес» (1961), «П’ять тижнів на повітряній кулі» (1962), «Осінь Шайєнів» (1964), «Амазонки на місяці» (1987), «Дік Трейсі» (1990).
Українські глядачі в рідному краї могли бачити Мазуркевича у фільмах «У джазі тільки дівчата» та «Цей шалений, шалений, шалений світ», які демонструвалися у радянському кінопрокаті та на телебаченні.
«Не раз говорили мені режисери співати чи танцювати по-російськи або по-польськи, а я все співав по-своєму, бо тієї мови навчила мене мати. Як чую українську пісню, або бачу наш танок – то плачу.» – Маркіян Мазуркевич
Окрім зйомок у широкоформатному кіно, Майк Мазуркі «засвітився» й на телеекрані, взявши участь у створенні таких відомих американській публіці шоу як «Острів Ґілліѓан», «Я мрію про Джинні» та серіалів «Мій друг Флік», «Деніел Браун» та інших. Загалом у кінофільмах Майк Мазуркі зіграв понад 150 ролей, ще близько 200 – у телевізійних постановках та в театральних виставах. Фільми та постановки, до яких запрошували українського актора, виявилися успішними, принісши акторам не тільки матеріальну вигоду, але й визнання. На знімальному майданчику партнерами Мазуркевича були Дік Павела, Гарі Купер, Боб Гоун, Ред Скелтон, Джордж Сендерс.
Ставши в один ряд із визнаними голлівудськими акторами, Мазуркі не забував про своє походження – цікавився українським життям настільки, наскільки це дозволяла робити професія. Часто відвідував зібрання української громади, на святкових концертах декламував українські та англійські вірші. Оскільки мати вдома послуговувалася виключно українською мовою, то й син спілкувався нею ж. Правда, сам Мазуркі вважав, що рідну мову знає не найкраще, але українські пісні знав і співав без акценту. «Не раз говорили мені режисери співати чи танцювати по-російськи або по-польськи, а я все співав по-своєму, бо тієї мови навчила мене мати. Як чую українську пісню, або бачу наш танок – то плачу», – розповідав у розмові з українськими журналістами. А ще стверджував, що гордиться своїм українським походженням і пильно стежить за українським життям у США та в Україні.
Майк Мазуркі брав участь у відкритті пам’ятника Т. Шевченку в Вашингтоні. А ще він часто навідувався до Українського культурного центру в Лос-Анджелесі, де його знали і цінували.
Заробленими спортом та у кіно грошима Майк ділився з батьками, дякуючи їм за належне виховання. Навіть коли одружився, не забував про батьків і збудував їм новий будинок, залишившись із дружиною у старому. Що стосується сімейного життя, то Майк був одружений тричі – перший шлюб довго не проіснував, у другому – з Жаннет Брінгс він мав двох дітей, але й цей союз розпався у 1950 році; втретє Мазуркі одружився у 1968 році з Сильвією Вейнблат, з якою і прожив до кінця життя.
Він радо приймав у своєму помешканні гостей з України і дуже хотів ще хоч раз побачити землю, на якій народився, але приїхати на Тернопільщину (як і в Україну) йому так і не вдалося.
Помер актор 9 грудня 1990 року. До місця вічного спочинку його відпровадили з української церкви святого Володимира, яку Мазуркі часто відвідував упродовж життя.
Якщо в людини є міцна серцевина – то ні слава, ні матеріальні блага, ні злидні не зіб’ють її з правдивого шляху. Чого ж тоді чимало нинішніх молодих кінозірок українського походження, блимнувши десь в епізоді поза межами рідного краю, соромляться країни свого походження? Не вистачає стержня? Проблема виховання? Чи хто їм платить – тому й служать?
