By Розбудова України неможлива без розвитку національного книговидання. Література відіграє важливу роль у самоусвідомленні нації, формуванні культури, духовності та водночас є свідченням національно-культурного становлення українського народу.
Однак у країні є низка значних проблем, що стримують розвиток книговидання, зокрема недостатній рівень державної підтримки, відсутність цілісного управління книговидавничою галуззю та чіткої стратегії розвитку книговидавництва з визначенням цілей і мети цієї розбудови, низька конкурентоздатність, малий попит українців на книжкову продукцію, відсутність постійного якісного моніторингу тематичного, економічного і фінансового стану книжкового ринку, недостатній рівень розвитку системи книгорозповсюдження, високий рівень зношеності та застарілості технічного і технологічного обладнання більшості поліграфічних підприємств, відсутність кваліфікованих фахівців книгорозповсюдження та відповідного програмного забезпечення для ведення обліку друкованої продукції, слабке інформаційно-рекламне забезпечення функціонування книжкового ринку, звуженість асортименту українських книг, відсутність якісного змістовного наповнення, низький рівень розвитку наукового книговидання та нерозвиненість електронного тощо.
За результатами соціологічного дослідження, проведеного видaнням “Читомо”, Цeнтpом Paзумковa i Пiдpучником UA, 31% pecпондeнтiв нe читaють книг нiколи, 21% –читають кiлькa paзiв нa piк, 20% –paз нa кiлькa мicяцiв,11% – щодня, 17% –кiлькa paзiв нa дeнь. Сepeд житeлiв Зaхiдного тa Пiвдeнного peгiонiв бiльшe тих, хто нiколи нe читaє книг (39% i 40%), нaймeншe таких у Цeнтpaльному peгiонi (22%).
Фiнaнcиcти, тpaнcпоpтники, eнepгeтики, пpaцiвники у cфepi пpомиcловоcтi, тоpгiвлi тa обcлуговувaння читають найменше. Натомість оcвiтяни, нaуковцi, медики та працівники культури – найбільше. 24% мешканців великих міст не читають книг узагалі. У містечках і селах таких 34%. Жiнки читaють книги чacтiшe, нiж чоловiки, зокрема 33% жінок читають кiлькa paзiв нa тиждeнь, у чоловіків цей показник становить 21%[1].
За даними “Форуму видавців”, 42% українців не прочитали жодної книги за рік. Прочитали від одного до п’яти примірників 35% опитаних, від 6 до 10 книг – 13%, понад 10 книг – 10%. До слова, кількість американців, що не читають зовсім, становить усього 19%[2]. Президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін зазначає, що ця тенденція пов’язана “з багатьма чинниками, але головний – це те, що за 27 років існування незалежності в країні так і не з’явилася державна національна програма, яку мають всі європейські країни – підтримки книгочитання. Всі речі, які відбуваються, є фрагментарними, вони не пов’язані з системною роботою з ринком, з розвитком книгомережі, інфраструктури. Нинішній український книжковий ринок, якщо його можна так назвати – це ринок пізнього середньовіччя Європи. Сьогодні не існує ринкових відносин, натомість є своєрідні подачки, які руйнують ринок – централізовані закупівлі для бібліотек, програма “Українська книга”. Це проблема відсутності державної політики в системі книговидання. Книга стає затребуваною тоді, коли держава має мету, визначає тренди, стратегічні напрямки, за якими вона має намір розвиватися, і який кадровий ресурс їй буде потрібний”[3].
В Україні також зменшились тиражі книг. Олександр Афонін зазначив, що за роки незалежності обсяги книговидавництва впали у 4 рази.Наприкінці 80-х рр. сукупний наклад книг, видрукуваних за рік, сягав 189,5 млн примірників і 8449 назв, середній тираж видання становив 22,5 тис. екземплярів, а на українця припадало 3,7 книги.
У 2017 році, за даними Держстату, було видано 22047 книг і брошур загальним тиражом 45127,2 тисяч примірників, тобто це приблизно 1 книга на українця. У країнах Євросоюзу, для прикладу, на одного мешканця припадає 5-8 книг, у Росії – 4-5 примірників, у Білорусі – 6-7. Найбільше книг видає Китай, який сьогодні зайняв перше місце в світі за асортиментом, загальним накладом книг та щоденних газет, друге місце за загальною кількістю електронних видань, третє – за валовою продукцією друкарської індустрії. Зазначимо, що китайська економіка – друга у світі, а за прогнозами експертів через 5-10 років може стати першою.
Сьогодні бібліотеки недостатньо забезпечені україномовною літературою. Найперше книг потребують публічні та шкільні бібліотеки. Література до них надходить через програми“Шкільна бібліотека”, “Класики української та зарубіжної літератури” тощо. У США, наприклад, діє 8946 публічних бібліотек, які щороку закуповують літератури на 1,8-2 млрд доларів, а це 15% виданих а Америці книг. Ще майже на 2,7 млрд доларів закуповують книг університетські бібліотеки США. Бібліотеки Великобританії витрачають на комплектування також значні суми, зокрема бібліотеки вишів – 35 млн фунтів стерлінгів, інших навчальних закладів – 156 млн фунтів, публічні бібліотеки – 115 млн фунтів.
Отже, проблем книговидання потрібно визначити цю галузь національним стратегічним пріоритетом; забезпечити проведення єдиної державної політики щодо вирішення проблем діяльності видавничого сектору; розробити механізми покращання взаємодії і координації діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та книговидання; створити широку загальнонаціональну мережу книгорозповсюдження, орієнтовану на реалізацію української літератури; створити єдину національну довідково-інформаційну систему книжкового простору України, забезпечити її бюджетне фінансування; Національний банк України має розробити механізми пільгового кредитування підприємств видавничої галузі; встановити обов’язкові фіксовані відрахування із центрального та місцевих бюджетів на закупівлю україномовної літератури для національних, публічних, наукових і дитячих бібліотек, а також для стабільного відновлення фондів сільських та шкільних бібліотек; розробити та затвердити державну програму модернізації видавничо-поліграфічного комплексу України; розширювати міжнародне співробітництво у сфері книговидання та книгорозповсюдження, здійснювати популяризацію української книги за кордоном, створити фонд підтримки перекладів українських авторів іноземними мовами; розробити програму популяризації літератури, зокрема через встановлення соціальних тарифів на рекламу книжок українського виробництва, встановлення нормативів на обов’язкове надання електронними та друкованими ЗМІ часу і площ для реклами українських книг.
[1]Читaння книжок: iнтepec до читaння, мотивaцiя, iнтeнcивнicть, викоpиcтaння eлeктpонних пpиcтpоїв
[3]Афонін О. Український книжковий ринок це ринок пізнього середньовіччя Європи
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
