By Стівен Бланк – старший науковий співробітник Американської ради з питань зовнішньої політик, колишній працівник MacArthur у Військовому коледжі армії США, автор низки статей, присвячених геополітиці та геостратегії Росії та Євразії.
“Україна щойно здобула величезну перемогу, одержавши право на автокефалію чи на створення Української православної церкви, як повністю незалежної та вільної від будь-якої підпорядкованості Москві”, – пише Стівен Бланк у статті, опублікованій на сайті аналітичного центру Atlantic Council.
“Ця перемога є вражаючим ударом для ілюзій Володимира Путіна стосовно “російського світу” та всієї таємної імперії російських байок про те, що Україна є частиною Росії, і вона не заслуговує на політичну чи культурну незалежність. Отримання автокефалії є фактично другим звільненням України від Москви; це здобуття релігійної та культурної свободи, що супроводжує політичне визволення країни в 1991 році. І це руйнує культурні основи для нападів Путіна на Україну.
Путін увійде в історію не як той, хто об’єднав російські землі, а той, хто, як і Михайло Горбачов, втратив більшу частину імперії. І саме тому це рішення також небезпечне для України. Москва вже розірвала зв’язки з Константинопольським патріархатом і проголосила, що вона буде захищати релігійні права своїх людей. Ми повинні розуміти цю заяву як давній казус Беллі (привід до війни), що походить від Івана Грозного. Навіть Сталін використовував його, хоч і в секуляризованій формі, як право захищати радянських громадян, коли він приєднав Західну Білорусь та Західну Україну в 1939 році. Це також було причиною для втручання Росії в Османську імперію в 1774-1854 рр. і принципом, за яким Росія виправдовувала свої дії, що призвели до Кримської війни. Заклик до цього уявного права про захист є червоним прапором, зокрема Москва використала його у випадку з Грузією та Кримом.
Імовірність нового застосування сили не обмежується спробами взяти під контроль 12 тисяч українських церков, що входять до складу Російської православної церкви, і провокуванням громадянської ворожнечі, що може спричинити подальше втручання. До неї також входять російські війська на лініях зіткнення та морські сили, зібрані проти України в Чорному і Азовському морях. Вони можуть здійснити низку заходів – від блокади узбережжя до морських обстрілів прибережних міст, не останньою з яких була б Одеса, або обстріл у поєднанні з подальшим вторгненням сухопутних військ в Україну або десантна операція вздовж українського узбережжя будь-де, від Одеси до Маріуполя. Перевага Москви на полі дій дає їй багато варіантів і Україна та її західні партнери повинні передбачити ці сценарії.
До того ж погрози та реакція Москви на українську автокефалію показують, що це питання є не релігійним, а принциповим. Оскільки на карту поставлена загроза легітимності Путіна, ми можемо очікувати більшого тиску на Київ, щоб створити розкол в країні або примусити його до релігійного та інших форм підкорення. Крім того, про те, що це нетеологічна суперечка, говорять дії Російської православної церкви. Цей епізод ясно показує, що церква залишається державною установою та інструментом російського імперіалізму. Справді, її було б важко уявити як щось інше через існування фінансових зв’язків між церквою та правлячою елітою, а ще тому, що це покоління було поєднане з членами КДБ і сучасними “спецслужбами”. Тісні контакти між олігархами, елітою та церквою на основі прославляння російської держави та її уявної місії пояснюють явище нібито побожних нинішніх чи колишніх членів КДБ і ФСБ. Це політична релігія, в якій теологія, зрештою, є ще однією байкою про імперське панування.
І саме тому перемога України в отриманні автокефалії настільки важлива. Україна тепер має шанс бути не лише політично незалежною, але й релігійно та культурно вільною, а також створити справжню національну культуру, засновану на прагненні всіх громадян незалежно від їхнього віросповідання, а не на магічній Російській імперії та властивій їй презумпції української неповноцінності. З цієї причини це теж є приголомшливою поразкою для Путіна. Всі ті люди, які тут і в інших місцях думають, що Путін завжди виграє, повинні погодитися з тим фактом, що завдяки його облудності та імперській істерії, він спроектував одну з найбільших поразок, яких Росія колись зазнавала. І це лише початок. Це робить ситуацію набагато небезпечнішою, але ця небезпека не затьмарює реальність другого звільнення України та жорстокої поразки Москви”.
Додамо, що США також вітає надання автокефалії УПЦ. Зокрема державний секретар США Майкл Помпео зазначає: “Сполучені Штати повторно висловлюють свою рішучу підтримку свободи релігії та релігійних груп, включно з українською православною громадою, керувати своєю релігією відповідно до їхніх переконань, не зважаючи на зовнішні втручання.
Ми підтримуємо можливість українців молитися, як вони бажають, і сподіваємось, що усі будуть це поважати. Толерантність, стриманість і розуміння є ключовими елементами гарантування того, щоб люди з різними віросповіданнями могли разом жити і процвітати у спокої. Ми закликаємо церкву і урядових чиновників активно просувати ці цінності у зв’язку з переходом до створення Української автокефальної православної церкви”.
