By 
О п’ятій годині ранку 24 лютого Росія не тільки завдала ракетних ударів по військових аеродромах і складах, не тільки почала штурмувати українські прикордонні пункти, а й запустила інформаційну атаку на українців, мета якої одна – залякати та спричинити паніку.
“Усе захоплено, усі здались“
Так, одним із перших повідомлень, які ширились у соцмережах на початку цього російського наступу, було те, що начебто в Одесі вже висадився десант РФ. Ця інформація не підтвердилась, але це лише засвідчило, що метою ворога є паніка й хаос серед населення, щоб воно, налякане, спантеличене й дезорганізоване, було легкою здобиччю для чужої армії.
Один із найбільш обурливих і брехливих вкидів стався з боку “ЛНР”. Там заявили, що військовослужбовці 57-ї окремої мотопіхотної бригади “добровільно склали зброю й перейшли на їхній бік”. Жалюгідна спроба підірвати бойовий дух української армії, але все-таки чимало громадян могло повестися на це.
І це лише дещиця з тієї хвилі фейків, які вихлюпнулися в український інформаційний простір. Начебто українські міста захоплені, війська розбиті, командири тікають. Імовірно, що сценарій фейків розписаний наперед аж до сюжету, де “місцеве населення з квітами радісно зустрічає визволителів”.
І коли хтось з українців, керуючись патріотичними почуттями і тривогою за країну, бездумно репостить, що “російські танки вже на вулицях Харкова” – це ніщо інше, як підігрування ворогу. У ці дні країна складає іспит із медіаграмотності. Ми мали багато часу, щоб до нього підготуватися, гібридна війна Росії з Україною триває вже вісім років, але це не убезпечує від помилок, особливо коли в багатьох містах лунають звуки вибухів, а ситуація на фронті міняється ледь не щохвилини.
Згадані вище приклади фейків траплялись у фейсбуці, користувачі якого переважно більш політично свідомі й поінформовані, ніж юзери інших соцмереж. Але це далеко не єдиний канал комунікації, і просто страшно уявити, що робиться зараз у численних анонімних телеграм-каналах, батьківських групах і різноманітних “чатиках ОСББ” у вайбері.
Ворогу потрібно дестабілізувати країну й підірвати довіру до державних інституцій. Черги до банкоматів, змітання круп і консервів із полиць супермаркетів, небачений ажіотаж на АЗС – усе це вкладається в тривожну картину панічних настроїв, як і заблоковані надмірним скупченням автомобілів дороги на виїздах із великих міст.
Броня інформаційної гігієни
Коли йдеться про основні правила інформаційної гігієни, то тут, мабуть, доречним буде такий принцип, як і в дорожньому русі: “не впевнений – не обганяй”. Якщо є сумнів у правдивості новини, то краще її не поширювати. Але навіть якщо сумнівів немає і, ба більше, цю новину поширює добре знайома людина, якій ви довіряєте, краще все-таки перевірити інформацію на офіційних ресурсах.
Складність ситуації полягає в тому, що людина може мати рацію в тому, що вона бачить, і бути абсолютно щира у своїх твердженнях, але це не гарантує правдивості інформації й доречності її подання. Відомий вислів, що солдат бачить війну зі свого окопу, а тому не розуміє цілісної картини.
То кому ж вірити? Насамперед можна порекомендувати ЗМІ з “білого списку” Інституту масової інформації (ІМІ). Це, зокрема, “Суспільне”, “Громадське радіо”, LIGA.net, “Українська правда”, “Укрінформ”, “Радіо Свобода”, ZN.UA, НВ, “Еспресо”, “Бабель”.
А також офіційні сторінки й телеграм-канали українських органів влади – Генштабу ЗСУ, Міноборони, ДСНС, Штабу ООС. Можна сказати, що їхні пресслужби працюють цілком гідно й оперативно, це вже не 2014 рік, коли критично бракувало нормального інформування. Також офіційні сторінки президента й Міністерства закордонних справ подають актуальну інформацію. Попри політичні симпатії чи антипатії, зараз точно не час ними нехтувати.
Зброєю ворог не може вразити одночасно всю країну, але підривати боєздатність зсередини, сіяти паніку і зневіру можна всього лише завдяки правильним інформаційним вкидам. Тому перевірка і фільтрування інформації та загалом більш осмислене й обережне поводження з нею вже не вперше, але сьогодні особливо гостро стають питаннями національної безпеки.
Громадян укотре просять не публікувати даних про переміщення української військової техніки і про можливі пошкодження воєнної та цивільної інфраструктури. А також вірити в ЗСУ. Те, як вони зустріли цю масовану атаку Росії, як дають відсіч, показує, що українські Збройні сили виросли за ці роки й що вони були готові. Поки Генштаб продукує новини з красномовним хештегом #Противник_несе_втрати, головне – не панікувати й не заважати.
