By За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку приблизно 600 млн людей зазнають харчового отруєння, а 420 тисяч з них помирають. Коли вибухає епідемія, визначення її джерела може тривати багато днів чи тижнів. Тим часом кількість хворих зростає, а значну частину незараженої їжі викидають разом із зараженою – про це пишуть Рона Чандраваті і Бернард Меєрсон у журналі Scientific American.
Пошук джерела епідемії триває довго, бо харчі мандрують складним шляхом від господарства до столу, а записи етапів цієї подорожі зберігаються у локальних системах, які часто поміж собою не контактують. Харчові отруєння, як і марнування їжі, можна обмежити за допомогою поєднання двох методів.
Перший – інвестиційне застосування технології blockchain (більш знаної із управління віртуальною валютою), що вирішує проблему спостереження за ланцюжком поставок харчів. Другий метод – це покращення упаковок, які допоможуть визначити, чи їжа зберігалася у відповідних умовах і чи могла почати псуватись.
Blockchain (ланцюжок блоків) – це децентралізована система обліку, у якій записи реєструються почергово у безлічі ідентичних “книг”, що зберігаються на комп’ютерах у багатьох місцях. Ця надмірність призводить до того, що маніпуляції з будь-якою “книгою” не дають ефекту, тож загальна кількість утворює повний реєстр транзакцій. “Хмарну” платформу для blockchain, що охоплює харчову промисловість, – IBM Food Trust – вже використовують великі продавці їжі (Меєрсон – співавтор цього тексту, пов’язаний із ІВМ).
Після спілкування виробників, дистриб’юторів та роздрібних продавців у спільному blockchain Food Trust виникає вірогідний запис маршруту харчового продукту у ланцюжку поставок. У тесті із використання цього методу торгова мережа Walmart за кілька секунд визначила походження “занечищеного” товару. У випадку стандартного набору письмових та цифрових записів це зайняло б принаймні кілька днів.
Завдяки новим рішенням ресторатори і роздрібні торговці можуть майже відразу усувати з обороту неякісну їжу, знищуючи лише ті вироби, що походять з підозрілого джерела (наприклад, від конкретного виробника римського салату), замість того, щоб марнувати всі запаси цього продукту. До IBM Food Trust приєдналося вже багато гігантів харчової галузі – Walmart, Carrefour, Sam’s Club, Albertsons Companies, Smithfield Foods, Beef Chain, Wakefern Food (материнська фірма ShopRite) і Topco Associated (організатор масових покупок). Інші фірми також запровадили технологію blockchain, щоб покращити відстежуваність товарів (traceability).
Однак найважливішим завданням досі залишається запобігання харчовим отруєнням, тому дослідницькі лабораторії та фірми працюють над мініатюрними детекторами, які можуть відстежувати якість і безпеку харчування на палетах, у скринях чи у продуктах, які пакуються індивідуально. Наприклад, Timestrip UK і Vitsab International незалежно створили детекторні етикетки, які набувають певного кольору, коли продукт потрапляє у режим рекомендованої температури, а от Insignia Technologies пропонує детектор, який повільно змінює колір в міру розпаковування товару, вказуючи тим самим, коли потрібно позбутися продукту (колір змінюється швидше, якщо продукт не зберігається при відповідній температурі). Розробляються також детектори, які повідомляють про гази, що виникають при псуванні їжі. Окрім запобігання хворобам, такі детектори зменшують марнотратство, вказуючи на придатність їжі для споживання.
Перешкодою для масового використання детекторів залишається їхня вартість. Та попри це, необхідність гарантування безпеки харчування і обмеження кількості відходів є для харчової промисловості стимулом для розвитку обох цих технологій.
