Сидіти мають усі?

Петру Порошенку вручили підозру в державній зраді за торгівлю із ворогом. Але якщо сприймати це серйозно, то на лаві підсудних він має сидіти не сам. Цю подію жваво обговорюють у політикумі та суспільстві. Судячи із дискусій у соцмережах, прихильників і противників Порошенка цікавить передусім те, чи втік експрезидент від вручення підозри, чи то вручали йому її так, щоб звинуватити у втечі.

Звернути увагу варто на нюанси, які не помічають ті, хто розглядає питання дуже неглибоко, і ті, хто так занурився в деталі, що тепер не бачать речей, які лежать на поверхні. Між іншим, саме ці нюанси можуть сказати про нову справу проти Порошенка більше, ніж роздуми про те, як чи за яким правом підозра була вручена.

Контракт із ПАР

Ні для кого не секрет, що вугілля з окупованих територій купували. Почалася війна, шахти, які давали вугілля, що підходило для українських ТЕС, здебільшого опинилися на окупованій території. Брак вугілля міг призвести до зриву опалювального сезону, спричинити віялові відключення електроенергії та ще багато бід. Цього не можна було допустити – з цим погоджується й теперішня влада.

Перед втечею Віктор Янукович і його прибічники вивели за кордон понад 100 млрд доларів. Про це заявляв тодішній в. о. генерального прокурора Олег Махніцький. Підрахували, що лише вантажівками Янукович вивіз щонайменше 32 млрд доларів. Країна опинилася на межі дефолту. До економічної катастрофи додалася війна. Потрібні були гроші на армію.

Вугілля треба було або купувати в інших країн, або якось вивезти з окупованої території. Європа не могла забезпечити Україну вугіллям у потрібному обсязі, але доволі швидко вдалося знайти варіант – експорт із Південно-Африканської Республіки. Контракт підписали на 1 млн тонн. Разом із наявними запасами та вугіллям, отриманим з інших джерел постачання, цього мало вистачити, щоб пережити зиму.

Закупівельна вартість вугілля з ПАР – 80 доларів за тонну. Якщо враховувати транспортування, ця ціна підніметься до 110–112 доларів. За мільйон тонн довелося б заплатити щонайменше 110 млн доларів. Треба їх десь було узяти. Водночас директори шахт, які залишилися на окупованих теренах, пропонують купити в них, обіцяючи домовитися про перевезення вугілля на підконтрольну Україні територію. Ціна за тонну такого вугілля має становити 1200 грн, згідно з тодішнім курсом – 76 доларів. Постачання з ПАР треба чекати, до того ж слід враховувати пропускну можливість українських портів, через яку вугілля буде доставлятися партіями впродовж тривалого часу.

І тут президент Порошенко виступає проти експорту, висловлюючи сумніви в прозорості механізмів цієї домовленості. Саме в цьому його зараз і звинувачують, зазначаючи, що він хотів штовхнути Україну на закупівлю вугілля з окупованої території й так фінансувати бойовиків. У змові нібито брало участь і керівництво Росії, яке гальмувало постачання в Україну вугілля за раніше підписаними контрактами.

Цікаво, що щойно Порошенко висловив бажання ретельно перевірити контракт, компанія з ПАР відмовилася від постачання вугілля, нібито переживаючи через можливі репутаційні втрати. Якщо в механізмі не було корупційного складника, чому африканська компанія відразу відмовилася від прибуткового контракту, коли почула про перевірку? Звинувачувати Порошенка в тому, що він хотів перевірити контракт, і стверджувати, що так він сприяв тероризму, абсурдно.

Зрада чи спецоперація?

Вугілля з окупованих територій дійсно постачалось. На цьому й базується звинувачення. З огляду на його ціну, для України це була вигідна оборудка. Але як можна купувати в терористів? Гроші на крові! Виходить, що Порошенко винний? Саме це й намагаються довести прокурори, стверджуючи, що все це організував Порошенко.

Але текст обвинувачення ріже око. Річ у тім, що в цьому документі Росія фігурує як якась третя сторона. За текстом виходить, що є самостійні терористичні організації “ЛНР” і “ДНР”, а також Росія, яка сприяє їм, гальмуючи постачання вугілля в Україну. Створюється враження, що якби в терористів не купили вугілля, усе б закінчилось – і війна, й окупація.

Хіба створення фейкових республік “ЛНР” і “ДНР” – не справа рук Росії? Не її війська перейшли українські кордони й окупували частину областей, не її зброю давали навербованим бойовикам? Прочитавши текст обвинувачення, можна дійти висновку, що усе це сталося лише тому, що Порошенко та Медведчук “намутили” грошей, бойовики за ці кошти купили зброю та пішли воювати з Україною.

А якщо поглянути на ситуацію під іншим кутом? Росія постійно вимагала від України визнати фейкові республіки. Прекрасний спосіб визнання – підписання торгових контрактів. Росія затримує постачання вугілля, Україна, налякана зривом опалювального сезону, мала б підписати контракти з терористами. Але українська влада робить досить хитрий та оригінальний хід. Захоплені шахти реєструють на території, підконтрольній владі. Отже, договорів із “ЛНР” і “ДНР” немає – немає і визнання. До того ж є умова, що гроші за вугілля надходять на рахунки в банках, а звідти перераховуються тільки на зарплатні картки шахтарів. Щоб отримати ці кошти, терористи мали б змусити кожного шахтаря віддати свою зарплату. Якщо розглядати ситуацію із цього ракурсу, то виходить уже не зрада, а спецоперація, завдяки якій вдалося “кинути” Росію та її маріонеток і забезпечити Україну вугіллям. До речі, логічно б було зраду приховувати, натомість про спосіб отримання вугілля з захопленої території є сотні телевізійних сюжетів і статей. Щоб скомпілювати обвинувачення, не треба було навіть нічого розслідувати.

Зеленського на лаву підсудних?

Порошенка намагаються звинуватити в страшних речах не вперше. Відколи Зеленський очолив країну, проти п’ятого президента було відкрито 17 кримінальних справ, але в жодній не вдалося довести його вину. Партія “Європейська солідарність”, лідером якої він є, заявляє про політичний тиск і спробу усунення політичного опонента. Це дуже схоже на правду, але якщо припустити, що обвинувачення Петра Порошенка справедливе, то судити мали б не тільки його та Медведчука, але й Ахметова, чиї підприємства були замішані, український уряд, РНБО, керівників банків як співучасників. Сидіти мають абсолютно всі – навіть президент Зеленський і його уряд. Чому? Один із пунктів обвинувачення – створення дефіциту часу для диверсифікації торгівлі із ворогом. Ворогом насправді є не фейкові утворення, а Росія. РФ фінансує терористів, отже, торгівля з Росією – це державна зрада та фінансування тероризму.

А тепер увага: згідно з відкритими даними Держкомстату, за дев’ять місяців 2021 року експорт товарів з України в Росію становив 2,3 млрд доларів. Імпорт із країни-агресора – майже 4 млрд доларів. Більше, ніж із Росії, Україна імпортує тільки з Китаю, Туреччини, Польщі та Італії. Росія на п’ятому місці!

Тобто згідно з обвинуваченням, Порошенко створив умови для неможливості диверсифікації торгівлі з Росією. Зеленський при владі третій рік. Хто ж створив йому умови для неможливості заміни Росії на інших торгових партнерів?

Отже, якби обвинувачення висувала влада, яка не має за собою таких самих гріхів, то це був би пошук справедливості. Але натомість це звичайне усунення політичних конкурентів.