Силова геоекономіка

Силова геоекономіка
Кожна держава піклується про своє майбутнє, формуючи власну доктрину і стратегію розвитку. Розробка фундаментальних основ їхньої реалізації зумовлюється кількома орієнтирами, зокрема – гарантуванням енергетичної безпеки.

З початку квітня 2019 року ціни на нафту зростають на тлі скорочення поставок з Ірану і Венесуели, а також підтримки ринку з боку ОПЕК. Якщо США повернуться до нарощення обсягів виробництва, нафта торгуватиметься в позитиві. До слова, видобування “чорного золота” в Росії, яка бере участь в угоді ОПЕК+, у березні знизився до 11,3 млн барелів на добу, але ще не досяг цільових показників, передбачених договором.

Для України ситуація гіпотетично ускладнюється ще й тим, що три з восьми країн, для яких Вашингтон послабив санкційний режим, повністю відмовилися від імпорту нафти з Ірану. Ба більше, віце-президент США Майк Пенс нещодавно заявив, що Америка планує посилити санкційний тиск на нафтову галузь Венесуели, а також на ті країни і структури, що підтримують режим Мадуро.

Нині державна енергетична компанія Венесуели PDVSA підтримує відвантаження нафти на світовий ринок на рівні 1 млн барелів на добу, незважаючи на санкції США та перебої з подачею електроенергії, через які була припинена робота головного експортного терміналу країни.

Американський інститут нафти повідомив, що комерційні запаси чорного палива в США зросли на 2,963 млн бар., водночас товарні заготівлі бензину та дистилятів скоротилися[1]. Як зазначають експерти, нафта дорожчатиме, поки у звіті Міненерго США не з’являться дані про суттєве збільшення її запасів.

Що це означає для України? З одного боку, зростання цін на нафту негативно впливає на нашу економіку, адже чорне паливо – основний імпортний товар. Якщо нафта марки Brent подорожчає, то ми, відповідно, будемо віддавати більше валюти. До того це спричинить й зростання вартості нафтопродуктів: палива, паливно-мастильних матеріалів тощо. Оскільки вони є складниками у виробництві майже будь-якого продукту, можна очікувати загальне подорожчання товарів уже до кінця цього року.

З іншого боку, збільшення вартості “чорного золота” позитивно позначається на нашому зовнішньоторговельному балансі. Коли ціна на нафту зростає, дорожчають й інші сировинні товари, зокрема метали, зерно, які продає Україна. Коли ж вона дешевшає – вартість іншої сировини також знижується.

Пояснити це доволі просто: коли падає ціна на нафту, арабські країни пригальмовують будівництво. А це, зі свого боку, призводить до зниження попиту на будівельні матеріали, зокрема й метали, що врешті “тягне” за собою світові ціни. Вартість зерна, хоча й залежить великою мірою від урожаю і сезонних чинників, падає у разі зниження ціни на дизельне паливо і мінеральні добрива. До того ж попит на продукти харчування, а зокрема й зерно, з країн, що торгують нафтою, також зростає або падає залежно від економічного стану.

Ціни на нафту корелюються й з іншими сировинними товарами. Однак ця залежність усе ж не зовсім пряма: подорожчання одного виду не обов’язково спричинить зростання вартості інших. Побічно на ціну металів та сировини впливає й подорожчання енергоресурсів. Деякі експерти також вважають, що вартість нафти не надто позначається на ціноутворенні інших продуктів. А тому подорожчання “чорного золота” на українській економіці відобразиться майже нейтрально. Мабуть, суттєві зміни ми побачимо лише на заправках. Утім, експерти зазначають, що до кінця року вартість бензину зросте до 30 грн, що спричинить подорожчання майже усіх товарів чи навіть зумовить розкручування спіралі інфляції.

Усі ці тенденції для України посилюватимуться ще й санкціями з боку Росії. 18 квітня уряд РФ заборонив експорт в Україну російської нафти і нафтопродуктів.

У відповідь очільник українського уряду Володимир Гройсман заявив, що заборона РФ є частиною економічної війни, а тому Україна впровадить певні кроки, щоб мінімізувати її негативний вплив[2]. Прем’єр-міністр також пропонує повністю відмовитися від імпорту російських нафтопродуктів: “Вони чомусь вважають, що ми повинні ходити перед ними на колінах і повинні бути бідні й голодні, а вони нам будуть давати якісь подачки. Це їх імперська точка зору”[3].

То ж який сьогодні нафтобаланс України? Моторне паливо (бензин, зріджений газ, дизпаливо) нам постачає Росія – 33%, Білорусь – 32% та Литва – 7%, ще 17% припадає на внутрішнє виробництво. Зокрема, частка російських нафтопродуктів становить: бензин – 0,4%; зріджений газ – 29,1%; дизпаливо – 42,7%. Ані нафту, ані бензин, що також входять до санкційного списку, Україна з РФ не імпортує.

Дивним чином у цю прогнозовану геоекономічну ситуацію втрутилась, за одними твердженнями, аварія, а за іншими – диверсія на нафтопроводі “Дружба”, де за нез’ясованих обставин одна із російських нафтових компаній закачала в трубу декілька мільйонів тонн нафти з перевищеним у сотню разів рівнем хлорорганічних сполук. Забруднене паливо, що було виявлене аж у Словаччині, встигло зіпсувати і зупинити білоруську нафтопереробку у м. Мозирі, звідки Україна досі отримувала частину нафтопродуктів.

[1] Tradingreen: EUR/USD DAILY PRICE FORECAST – THE EURO PAIR MAINTAINED MULTIPLE CONSOLIDATION PHASES

[2] Економічна правда: Гройсман запропонував повністю відмовитися від російського дизеля і бензину

[3] Depo.ua: Гройсман обіцяє розібратися з нафтовими санкціями Росії

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ