By Українська нація переживає п’ятий рік війни та окупації, однак найбільша боротьба ведеться у нашій свідомості – війна за очищення суспільства від рабської психології.
Наша незалежність, збудована на крові предків, нам самим далася легко. Тому тепер на “подвійну мораль” посткомуністичної свідомості накладається розбещеність сучасної людини. З американізації і європеїзації ми почерпнули лише мінуси, загубивши українську самобутність.
Нині чуємо від українців: “Навіщо нам свобода, коли ми голі і босі?!” Саме ця фраза і є елементом рабської психології, бо найважче в житті – це бути вільною людиною. Свобода – це відповідальність, а не вседозволеність. Вільна людина повинна подбати про себе, своїх близьких та державу. Комплекс меншовартості так міцно сидить у нашій підсвідомості, що ніхто не вірить у власні сили чи перемогу. Ми, наївні і сліпі, покладаємося на допомогу європейських лідерів, хоча давно розуміємо, що нам нічого від них очікувати.
Нівелювання цінностей сучасним суспільством призвело до того, що ми ігноруємо добро і порядність та визнаємо цінності пережитком минулого. Цей нищівний комплекс руйнує нас зсередини, не дає піднятися з колін. Кожен намагається перекласти відповідальність і вину на іншого. Звичайно, ніхто з нас не може суттєво вплинути на хід історії, припинити цю війну в одну мить, та ми можемо зробити інший великий подвиг – допомогти тому, хто поряд, стати волонтером.
Нині відбувається не тільки війна за свободу, а й руйнування нації зсередини. Євген Сверстюк писав: “Цивілізація виросла, а людина змаліла”. Молоде покоління слабке фізично і морально, воно заражене нищівним синдромом, нав’язаним медіа чи Інтернетом. Старше покоління зіпсоване радянськими комплексами та псевдоцінностями. Тоді де ж наші моральні чи духовні орієнтири?
Прагматизм, хамство, бунт мас, про які писав Хосе Ортега-і-Гассет є проблемою не тільки українців, а й інших цивілізованих країн, де матеріальний рівень людини високий, а моральний низький. Брак людяності протиставляється грошолюбству. Як це зупинити? Як побудувати державу і зламати стару систему? Спершу потрібно навести лад у власній душі.
Розуміємо, що війна закінчиться. Однак коли та як? Які наслідки, окрім економічної кризи, вона матиме? Звичайно, війна – це завжди біль і страждання, але саме вона має стати для нас найбільшим уроком в новітній історії, могутньою опорою на шляху до розбудови власної держави та позбавлення комплексу меншовартості. Війна має стати символом руйнування старої системи.
Зараз суспільство переживає важкий етап очищення, однак попереду повоєнна відбудова держави. І тільки об’єднавши зусилля, згуртувавшись, ми можемо стати сильною і могутньою нацією, щоб зайняти гідне місце серед рівних.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
