By Завдяки віднайденим плівкам ми з’ясували, чому нагрівається Місяць, – пише Нола Тейлор Редд у журналі “Scientific American”.
“У 70-х роках астронавти з місії Apollo закопали на Місяці два термометри, що вимірювали випромінювання тепла з ґрунту. Так вчені сподівались визначити, наскільки сильним є нагрівання супутника променетворними ізотопами та якою була його нещодавня геологічна активність.
До 1977 року дані з термометрів записували на плівки. Але Маркус Ланґсет, що керував експериментом, аналізував інформацію лише до грудня 1974 року. Інші ж плівки було визнано втраченими. На щастя, під час обшуків горищ, гаражів та інших урядових об’єктів частину зниклих записів віднайшли.
Проаналізовані Ланґсетом дані вказували на те, тепло рухалося від поверхні Місяця вниз, а не від ядра вгору, як вважали раніше. Вчені висунули кілька гіпотез, які мали пояснити це явище: поверхню нагріли астронавти; надмір тепла продукують самі інструменти; Місяць перебуває у довготривалій фазі нагрівання. Непевність була настільки великою, що науковці не могли довіряти результатам вимірювань.
Однак віднайдені плівки свідчать, що нагрівання відбувалося з поверхні Місяця до дна просвердлених отворів. Саме тому вчені відкинули всі пояснення, окрім порушення поверхні астронавтами. Під час досліджень Місяця астронавти і всюдиходи натискали на ґрунт і змінювали його колір на більш темний. “Завдяки збільшеному поглинанню сонячного світла поверхня Місяця стала теплішою там, де по ній пересувалися астронавти”, – говорить дослідник Вальтер Кайфер із Lunar and Planetary Institute, що у Х’юстоні. Результати досліджень було опубліковано у травні цього року у часописі “Journal of Geophysical Research: Planets”.
Отже, виміри, проведені на початку експерименту, коли поверхня і шари під нею були ще розігрітими, є найбільш вірогідними; завдяки цьому оригінальні дані можна визнати правильними. “Зараз ми знаємо, що їм можна довіряти, в чому ми не були впевнені ще кілька років тому”, – каже Кайфер”.
