By Якщо в межах новотвору, плоду, що розвивається, чи будь-де в тілі відмирає клітина, фрагменти її ДНК потрапляють до кровообігу. Новий тест, що окреслює джерело такої ДНК, міг биполегшити пошук прихованих новотворів, моніторинг пересаджених органів і здійснення пренатальнихобстежень. Щоб створити такий тест,група науковців опрацювала спосіб одночасного аналізу двох змінних, аби неінвазійно визначити походження фрагментів ДНК із майже досконалою точністю – пише Анна Ґошуа в журналі Scientific American.
Циркулююча ДНК – це “діагностична золота копальня”, каже Івійн Де Влемінк, біомедичний інженер із Корнелльського університету, який не брав участі в цьому дослідженні. ДНК пухлини може, наприклад, з’явитися в крові ще до того, як вдасться виявити новотвір за допомогою традиційних методів дослідження посівів. Однак попереднє вивчення крові в напрямку циркулюючої ДНК обмежує той факт, що всі клітини організму мають значною мірою однаковий геном, додає Де Влемінк.
“Наш метод покаже, звідки походять ті часточки [ДНК], з дуже високою роздільністю”, – каже Денніс Ло, спеціаліст хімічної патології із Китайського університету Гонконгу та керівник нового дослідження, опублікованого в eLife.
Новий тест, що зветься GETMap (скорочення від генетично-епігенетичного картування тканин), робить одночасно дві дії. Він розпізнає відмінності в генетичному коді, що дає змогу вказати, звідки походить ДНК: від пересадженого органу чи від плоду, що розвивається. Паралельно тест вимірює процес, що зветься метилювання ДНК.Клітини долучають молекулярні групи до певних послідовностей ДНК і так “вмикають” і “вимикають” відповідні гени. Цей “метилювальний відбиток пальця” може виявити, з якої тканини походить ДНК.
Науковці протестували GETMap на вагітних жінках, людях із пересадженими легенями та пацієнтах із новотворами. У пробах крові першої групи відрізнити ДНК із плодових клітин (з “метилювальним підписом”, характерним для плаценти) від материнської ДНК було легше, ніж за допомогою раніше доступних методів.
“Якби ми могли з’ясувати, яка [циркулююча] ДНК походить із плаценти, то могли б швидше перейти до визначення особливих генетичних відхилень”, – говорить Вірджинія Вінн, гінекологиня зі Стенфордського університету, яка не брала участі в цьому дослідженні.
В осіб із пересадженими легенями науковці виявили, що ДНК, яка вивільнювалася відразу після трансплантації, здебільшого походила з кровоносних судин нових легень. У майбутньому ці знання можна використати для моніторингу стану пересаджених органів.
Водночас у пацієнтів із новотворами вдалося визначити джерело раку. Це може зменшити необхідність рентген-досліджень усього тіла, даючи змогу розпочати точніше скероване вивчення й лікування.
Застосування GETMap може не обмежитися кров’ю. Ло каже, що дослідники тепер планують перевірити свою технологію на сечі, спинномозковій рідині та інших органічнихвиділеннях, щоб виявляти й лікувати хвороби на ранніх стадіях.
