By Джо Чірезі щодня долав приблизно 50 км, щоб доїхати до місця праці у Філадельфії. “Залежно від інтенсивності руху на дорогах переїзди займали в мене від півтори до трьох годин, – пригадує він. – Я вважав, що це не має сенсу”. Зараз Чірезі, якого нещодавно обрали до Палати представників штату, думає над тим, як зменшити кількість автівок – пише Софі Бушвік у журналі Scientific American.
Коли разом зі своїми співробітниками він аналізував різні рішення у сфері громадського транспорту, то наштовхнувся на відеопрезентацію бензинових трамваїв, які спроєктував Пітер Ньюман із Curtin University Sustainability Policy Institute, що в Австралії.
Ньюман підкреслює, що громадський транспорт має базове значення для зменшення заторів на дорогах та скорочення викидів на автострадах і в містах. На жаль, рейковий транспорт вимагає суттєвих витрат на інфраструктуру, а автобуси не надто популярні з огляду на незручність подорожування та можливість запізнень, спровокованих дорожніми заторами.
Однак сучасні технології дають змогу створити транспортні засоби, які рухаються дорогами, забезпечуючи якість, наближену до рейкового транспорту, але без колій. Ньюман наводить приклад такого транспорту, що вже впродовж певного часу функціонує в Китаї: автобус без водія з електричним приводом пересувається завдяки оптичним детекторам вздовж білої лінії, намальованої на дорозі. Застосована система гідравлічної підвіски, схожа до тих, що їх часто використовують у поїздах, зменшує трясіння.
“Тим, що в китайському рішенні викликало моє здивування, буду чудові враження під час їзди, яка нагадувала подорож сучасним легким поїздом по стальних рельсах, – розповідає Ньюман. – Щоб підкреслити технічний прогрес, унаслідок якого їзда тими вдосконаленими потягами є такою комфортною, Ньюман наполягає, аби їх офіційно назвали “безрейкові трамваї”. Зараз він працює над впровадженням такої системи в австралійському Перті й підкреслює, що схожу концепцію розглядають або і впроваджують у Катарі й Зімбабве. “Я вважаю, що в наступному десятилітті ця думка пошириться блискавично”, – передбачає він.
Безрейкові трамваї не вимагають дорогого прокладення колій, але необхідними є певні зміни інфраструктури. “Головні витрати щодо впровадження нової системи пов’язані із необхідністю забезпечити першість проїзду”, – пояснює Ял Вонг, дослідник транспорту із Сіднейського університету.
У Пенсильванії, де мешкає Чірезі, підготовка смуг для безрейкових трамваїв вимагала б перебудови десятків перехресть. Вонг зауважує, що зміни пішли б на користь також і автобусним трасам, але “люди просто недолюблюють автобусів”. На його думку, асоціації із рейковим транспортом (у поєднанні із сучасною технологією) мали б більше шансів на збудження ентузіазму в суспільстві.
Тому Чірезі хотів би продемонструвати безрейкові трамваї в США перед тим, як почне заохочувати до перебудови інфраструктури. “Збудуймо коротку трасу, для початку – не більш як 10 км […], і переконаймось, чи в цей транспортний засіб варто інвестувати, – пояснює він. – Гадаю, що ми б хотіли спочатку побачити продукт, торкнутися його, випробувати, а вже потім вирішити, чи він нам подобається”.
