By 
105 років тому з убивства у Сараєво престолонаслідника Австро-Угорської монархії почалися процеси, котрі привели в результаті до розвалу великої імперії, що залишило слід і в українській історії. Імператорська династія Габсбурґів володіла нинішніми Західно-українськими землями – Галичиною, Буковиною і Закарпаттям – упродовж майже півтора століття.
На початку ХХ ст. Австро-Угорська імперія зазнала поразки в Першій світовій війні, відтак Габсбурґи втратили трон. Окрім відомого всім імператора Франца Йосифа І, до династії належали троє ерцгерцогів, які мали право посісти престол і були прихильними до України та її народу – Франц Фердинанд, Вільгельм та Отто.
Франц Фердинанд фон Габсбурґ (1863 – 28. 06. 1914, Сараєво) – політичний і військовий діяч, архікнязь та ерцгерцог Австро-Угорщини, племінник імператора Франца Йосифа І. Був оголошений спадкоємцем престолу Австро-Угорської імперії. Прагнув докорінно перебудувати політичну структуру монархії: на зміну дуалістичного устрою мав прийти триєдиний, що поряд з австрійським і угорським комплексами виділив би також хорватсько-південнослов’янський. Мав тісні контакти з українськими політичними колами в Галичині. Імперська жандармерія Австро-Угорщини вважала, що він уклав формальну угоду з західноукраїнськими представниками щодо створення (за сприятливих обставин) Українського королівства під скіпетром Габсбурґів.
Ерцгерцог Австро-Угорської імперії Вільгельм фон Габсбурґ-Лотрінген вважав Франца Фердинанда прихильником українців, який мав наміри відбудувати Українську державу. Убитий разом із дружиною членом таємної націоналістичної організації “Чорна рука”, що стало приводом для початку Першої світової війни.
Вільгельм фон Габсбурґ-Лотрінген (псевд. – Василь Вишиваний; 10.02.1896, м. Пола, Австро-Угорщина (нині м. Пула, Хорватія) – 18.09.1948, Київ) – політичний і військовий діяч, архікнязь і ерцгерцог Австро-Угорщини. У 1915 р. закінчив Вінер-Нойштадтську військову академію. Відтоді служив у 13-му уланському полку, який складався переважно з українців. Брав участь у боях під Ковелем, Луцьком, Літином. Обстоював українські інтереси в Австро-Угорщині, зокрема активно домагався поділу Галичини на українську і польську частини. Від 1917 як член австро-угорського сенату співпрацював з депутатами-українцями Є. Петрушевичем, К. Левицьким, Ю. Романчуком. За його безпосереднього сприяння І. Горбачевського було призначено першим австрійським міністром охорони здоров’я. Патронував Легіон УСС (від квітня 1918 – його командир). Після укладення Берестейського (Брестського) мирного договору як командир армійської групи австро-угорських військ у травні-серпні 1918 р. був начальником гарнізону м. Олександрівськ (нині Запоріжжя), у жовтні 1918 р. – Чернівців. За часів Української Держави окремі українські політичні і військові кола розглядали його як претендента на гетьманство, однак від пропозиції В. Петріва і П. Болбочана змістити П. Скоропадського збройним шляхом Василь Вишиваний відмовився. Від 1919 р. – полковник Армії УНР, співробітник відділу закордонних зв’язків Міністерства військових справ УНР. У лютому 1920 р. на знак протесту проти військового союзу С. Петлюри з поляками покинув український уряд і виїхав до Відня, де підтримував зв’язки з Є. Коновальцем, В. Липинським, Є. Чикаленком. 1928 року в Берліні вів безрезультатно переговори із П. Скоропадським, прагнучи об’єднати консервативні сили української еміграції. 23 вересня 1947 р. був заарештований радянською контррозвідкою у Відні, 21 липня 1948 р. за звинуваченням у націоналістичній і антирадянській діяльності засуджений до 25 років позбавлення волі. Помер у київській в’язниці від двобічного туберкульозу. Автор поетичної збірки “Минають дні” (Відень, 1921) та статті “УСС з вересня 1918 року до перевороту в Австрії” (Запорожець: Календар на 1921 р., 1920, №12).
Отто фон Габсбурґ (20.11.1912, м. Райхенау, нині Німеччина – 4.07.2011, Пекінґ, Баварія, Німеччина) – австрійський політичний діяч. Син цісаря Карла І та принцеси Ціти фон Бурбон-Пармської, від 1922 р. – голова дому Габсбурґів. Титулярний Король Галичини та Володимерії, Герцог Буковини. Після закінчення Першої світової війни королівська сім’я змушена була жити у вигнанні. Закінчив Левенський університет (1935, доктор політичних і соціологічних наук). Виступив проти німецького націонал-соціалізму і долучення Австрії до німецького Райху. У 1940-1944 рр. мешкав в окрузі Вашингтон, після закінчення війни – у Франції та Іспанії. У 1961 р. відмовився від претензій на австрійський трон, у 1966 р. переїхав до Німеччини. У 1961 р. іспанський диктатор Ф. Франко запропонував йому стати королем Іспанії, але Отто відмовився і від цієї пропозиції. У 1979-1999 рр. – депутат Європейського парламенту, голова Народної партії (християнських демократів). Виступав проти комуністичного режиму, обстоював незалежність України та її вступ до Ради Європи. Автор праць з історії, політики Європи, зокрема “Idee Europa – Angebot der Freiheit” (Мюнхен, 1976), “Europa – Garant der Freiheit” (Мюнхен, 1980) та “Memories d’Europe” (Париж, 1994). У 2005 р. у своїй доповіді на тему “Нова Європа” в Університеті Джона Гопкінса у Вашингтоні заявив, що для Європи найбільшою проблемою є Росія і влада В. Путіна. “Путін дуже відкрито заявляє про свої наміри. Гітлер діяв так само. Такі люди слів на вітер не кидають. Справа може дійти до катастрофи, якщо інший світ ніяк не реагуватиме на існуючі небезпеки”, – наголошував О. Габсбурґ.
Короткі біографічні нариси трьох ерцгерцогів Габсбурґів є невеличкою даниною пам’яті цим непересічним особистостям.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
