By 
В Україні поступово послаблюються карантинні заходи і сотні тисяч українців знову прагнуть виїхати за кордон на заробітки. Біля деяких пропускних пунктів заробітчани вишикувалися в кілометрові черги, однак без дотримання карантинних вимог: без масок та необхідної соціальної дистанції.
Як уже йшлося в статті “Вплив поширення коронавірусу на зайнятість українців”, низка європейських країн потребує дешевої робочої сили, тому навіть під час карантину з України було здійснено декілька чартерних рейсів у Норвегію, Англію тощо. Сьогодні українські заробітчани найбільш масово їдуть до наших найближчих сусідів – Польщі, Чехії, Німеччини. Зокрема, якщо у квітні в Польщу виїхало 30 тис. українців, то в травні вже 90 тис.
Робочої сили з України найбільше потребує Польща. За даними польських експертів, внесок українських трудових мігрантів у польську економіку становить приблизно 2% ВВП. Якщо ж українці не приїздитимуть на заробітки до Польщі, то це дещо послабить економіку країни.
До кінця 2020 року поляки планують збільшити кількість українських трудових мігрантів з 2 до 5 млн. Для цього Польща на державному рівні створює всі умови, щоб українці без великих затрат і бюрократичної тяганини отримували робочі візи, а також слідкує за тим, щоб роботодавці легально працевлаштовували заробітчан та надавали їм відповідний соцпакет. Окрім того, частина трудових мігрантів, здебільшого сільськогосподарські працівники, можуть не проходити 14-денну ізоляцію, а виходити у поле з першого дня перебування в країні.
Комерційні фірми також йдуть назустріч заробітчанам і навіть оплачують їм перебування у Польщі на двотижневому карантині. Хоча для компаній, які й так зазнали значних збитків під час карантину, це доволі затратно, через брак працівників їхні втрати можуть бути набагато більшими.
Поляки бояться, що зараз до них приїде менше українських заробітчан, ніж до карантину, адже доволі сприятливі умови для трудових мігрантів з України створюють й інші європейські держави. Німеччина, зокрема, прийняла низку законопроєктів, що сприяють залученню іноземних працівників. Наприклад, тепер трудовий мігрант може перебувати в країні пів року навіть без договору з роботодавцем і за цей час знайти роботу. Потенційний працівник може також проходити практику на підприємстві, після чого робоче місце буде йому майже гарантоване. Та й заробітна плата у Німеччині вища, ніж у Польщі.
Активно залучати українців прагнуть також Чехія і Італія. Чеські фірми, наприклад, оплачують українцям перебування на карантині. І хоча на це йдуть певні кошти, українці зрештою погоджуються працювати за менші гроші, ніж чехи. Для чеського працівника, наприклад, 1000 євро – це низька платня, а для українців – цілком пристойна. Певні преференції для українців створює й Італія. Під час карантину, наприклад, українці, які працювали там нелегально, могли легалізуватися без жодних негативних наслідків.
Отже, європейські країни створюють сприятливі умови для залучення трудових мігрантів з України. Водночас український уряд не докладає достатніх зусиль для того, щоб українські працівники, що мають попит в усій Європі, трудилися вдома. Якщо влада не хоче, аби Україна перетворилась на країну пенсіонерів, вона має створити умови для залучення іноземних інвестицій, які зі свого боку створять у державі нові робочі місця та втримають українських працівників на батьківщині.
